Перейти до вмісту

Virgo (інтерферометр)

Координати: 43°37′53″ пн. ш. 10°30′16″ сх. д. / 43.6313° пн. ш. 10.5045° сх. д. / 43.6313; 10.5045
Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

The Virgo experiment
На честьСкупчення галактик у сузір'ї Діви Редагувати інформацію у Вікіданих
ТипМіжнародне наукове співробітництво
Засновано1993
Метавиявлення гравітаційних хвиль
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираEGO
РозташуванняКашина
43°37′53″ пн. ш. 10°30′16″ сх. д. / 43.6313° пн. ш. 10.5045° сх. д. / 43.6313; 10.5045
ЧленствоНЦНД (Франція), НІЯФ (Італія), NIKHEF[en] (Нідерланди), POGRAW (Польща) and RMKI (Угорщина)
ДоповідачФульвіо Річчір
Дочірня(і)
організація(ї)		LVC (Наукове співробітництво LIGO і співробітництво Virgo)
БюджетБлизько десяти мільйонів євро на рік
Вебсайт: www.virgo-gw.eu
Мапа
CMNS: Virgo у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Інтерферометр Virgo — великий детектор гравітаційних хвиль, розташований в Італії поблизу Пізи. Це інтерферометр Майкельсона, здатний вимірювати маленькі зміни довжини своїх двох 3-кілометрових вакуумних труб, що дозволяє виявляти проходження гравітаційних хвиль. Необхідна точність досягнута за допомогою багатьох систем для ізоляції детектора від навколишнього середовища, включно з утриманням дзеркал та приладів у надвисокому вакуумі та їх підвішуванням за допомогою складних систем маятників.

Між циклами спостережень детектор модернізують для підвищення його чутливості. Спостереження виконують у співпраці з іншими подібними детекторами, зокрема з двома американськими гравітаційно-хвильовими обсерваторіями LIGO та японським детектором гравітаційних хвиль KAGRA. Така співпраця між кількома детекторами сильно підвищує надійність виявлення гравітаційних хвиль та допомагає визначати їхнє походження.

Virgo розробляли й будували, коли гравітаційні хвилі були лише передбаченням загальної теорії відносності. Проєкт, названий на честь скупчення галактик у сузір'ї Діви (англ. Virgo Cluster), схвалили у 1992 році, а будівництво завершено у 2003 році. Після кількох років без позитивних результатів Virgo зупинили 2011 року для модернізації до Advanced Virgo. У 2015 році два детектори LIGO виконали перше спостереження гравітаційних хвиль, поки Virgo все ще перебував на модернізації. Virgo відновив спостереження на початку серпня 2017 року, 14 серпня здійснивши своє перше виявлення гравітаційної хвилі (разом з детекторами LIGO). Невдовзі після цього було виявлено гравітаційну хвилю GW170817, для якої вперше вдалося зареєструвати електромагнітне випромінювання (оптичними, гамма-, рентгенівськими та радіотелескопами).

Virgo входить до Європейської гравітаційної обсерваторії — консорціуму, заснованого французьким Національним центром наукових досліджень (CNRS) та італійським Національним інститутом ядерної фізики (INFN). Ширша колаборація Virgo, що об'єднує близько 1000 членів у 20 країнах, керує детектором та визначає стратегію та політику його використання й модернізації. Наукові команди LIGO та Virgo обмінюються даними з 2007 року, а з KAGRA — з 2019 року, утворюючи колаборацію LIGO-Virgo-KAGRA (LVK).

Історія

[ред. | ред. код]

Проєкт Virgo був схвалений 1992 року французьким Національним центром наукових досліджень, а наступного року — італійським Національним інститутом ядерної фізики. Будівництво детектора розпочалося 1996 року в Санто-Стефано-а-Мачерата[en] в Кашині[1] біля Пізи в Італії, а завершено було 2003 року. Після кількох спостережень, під час яких гравітаційні хвилі не були виявлені, інтерферометр вимкнули у 2011 році для модернізації в межах проєкту Advanced Virgo. Він знову розпочав спостереження 2017 року та невдовзі після цього здійснив перші два виявлення спільно з детекторами LIGO[2].

Наукова мотивація

[ред. | ред. код]
A color image
Комп'ютерне моделювання гравітаційних хвиль, випромінених під час розпаду орбіти та злиття двох чорних дір
Visual representation of a signal which increases in frequency
Гравітаційно-хвильовий сигнал від події GW170817. Вісь x відображає час, а вісь y — частоту. Збільшення частоти з часом типове для гравітаційних хвиль від подвійних компактних об'єктів, які обертаються все тіснішою орбітою. Форма сигналу в першу чергу залежить від маси об'єктів[3]

Virgo призначений для пошуку гравітаційних хвиль, випромінених астрофізичними джерелами по всьому Всесвіту, які можна розділити на три типи[4]:

  • Транзієнтні джерела, тобто об'єкти, які можна виявити лише протягом короткого періоду. Основними джерелами в цій категорії є злиття подвійних чорних дір або нейтронних зір. Під час таких злиттів випромінюється швидко зростаючий сигнал, який стає помітним лише в останні секунди перед злиттям. Іншими можливими джерелами короткотривалих гравітаційних хвиль є наднові, нестійкості в компактних астрофізичних об'єктах та екзотичні джерела, такі як космічні струни.
  • Неперервні джерела, сигнал яких можна спостерігати протягом тривалого часу. Основними кандидатами є пульсари — нейтронні зорі зі швидким обертанням, які можуть випромінювати гравітаційні хвилі, якщо вони не є ідеально сферичними (наприклад, якщо на поверхні є крихітні «гори»).
  • Стохастичний фон — це тип загалом неперервного сигналу, що розсіюється по великих ділянках неба, а не походить від одного джерела. Він може складатися з великої кількості нерозрізнених джерел з вищезазначених категорій або походити з ранніх моментів існування Всесвіту.

Виявлення гравітаційних хвиль від цих джерел — це новий спосіб спостереження астрономічних об'єктів, який часто дає нову й принципово іншу інформацію, ніж традиційні методи, такі як телескопи. Також гравітаційні хвилі дозволяють досліджувати фундаментальні властивості гравітації й перевіряти загальну теорію відносності[5]. Особливо цінну інформацію можуть містити поляризація гравітаційних хвиль[6] та їхнє можливе гравітаційне лінзування[7]. Гравітаційні хвилі також дають спосіб вимірювання сталої Габбла[8].

Задум

[ред. | ред. код]

Хоча концепцію гравітаційних хвиль представив Альберт Ейнштейн у 1916 році[9], серйозні проєкти з їх виявлення розпочалися лише наприкінці 1960-х років[10]. Першими були стрижні Вебера, винайдені Джозефом Вебером[11]; хоча вони теоретично могли виявляти гравітаційні хвилі, жоден з експериментів не досяг успіху. Однак вони спонукали до створення дослідницьких груп з пошуку гравітаційних хвиль[12].

Ідея великого інтерферометричного детектора почала набувати популярності на початку 1980-х років, а проєкт Virgo був розроблений італійським дослідником Адальберто Джацотто[en] та французьким дослідником Аленом Бріє[en] 1985 року після їхньої зустрічі в Римі. Ключовою ідеєю, яка відрізняла Virgo від інших проєктів, було орієнтування на низькі частоти (близько 10 Гц), натомість як більшість проєктів зосереджувалися на вищих частотах (близько 500 Гц). Багато хто тоді вважав, що спостереження на низьких частотах неможливі, лише Франція й Італія розпочали роботу над проєктом[13], який вперше був формально запропонований у 1987 році[14]. Назва Virgo була придумана невдовзі після цього і стосувалась скупчення галактик у сузір'ї Діви (лат. Virgo). Вона символізує мету проєкту — виявлення гравітаційних хвиль, утворених за межами нашої Галактики[13][15]. Після схвалення CNRS та INFN будівництво інтерферометра розпочалося в 1996 році з метою початку спостережень до 2000 року[16].

Першою ціллю Virgo було безпосереднє спостереження гравітаційних хвиль, існування яких вже було опосередковано доведено тридцятирічним дослідженням подвійного пульсара 1913+16: спостережуване зменшення періоду обертання цього подвійного пульсара узгоджувалося з гіпотезою про те, що система втрачає енергію, випромінюючи гравітаційні хвилі[17].

Початковий детектор Virgo

[ред. | ред. код]

Будівництво детектора Virgo завершили в червні 2003 року[18], потім 4 роки вводили його в експлуатацію, а між 2007 і 2011 роками відбулося кілька періодів збору даних («наукових запусків», англ. science runs)[19][20]. Він досяг очікуваної чутливості, що підтвердило правильність конструктивних рішень та продемонструвало, що гігантські інтерферометри є перспективними пристроями для виявлення гравітаційних хвиль у широкому діапазоні частот[21][22]. Цю першу фазу роботи детектора іноді називають «початковою Virgo» (англ. initial Virgo або original Virgo)[23][24]. Деякі з запусків виконали спільно з двома детекторами LIGO (розташованими в Генфорді, штат Вашингтон, та в Лівінгстоні, штат Луїзіана)[25]. У 2010 році детектор зупинили на кілька місяців для модернізації системи підвіски Virgo, а оригінальні сталеві троси підвіски замінили скловолокном для зменшення теплового шуму[26]. Навіть після кількох місяців збору даних за допомогою модернізованої системи підвіски, спостерігати гравітаційні хвилі не вдалося, й у вересні 2011 детектор вимкнули для вдосконалення до Advanced Virgo[27].

Advanced Virgo

[ред. | ред. код]
Six graphs and three graphics
Перше пряме виявлення гравітаційної хвилі детектором Virgo 14 серпня 2017 року (GW170814)

Детектор Advanced Virgo мав на меті збільшити чутливість в 10 разів. Це дозволило також у 10 разів збільшити відстань, з якої можна виявити сигнал, у 1000 разів збільшити досліджуваний об'єм Всесвіту й відповідно підвищити ймовірність виявлення гравітаційних хвиль[28][29]. Для цього вдосконалення науковці скористалися досвідом, отриманим на початковому детекторі[29].

Advanced Virgo зберіг ту саму вакуумну структуру, що й початковий Virgo, але решту інтерферометра модернізували. Додали чотири кріопастки (по одній на кожному кінці кожного з двох плеч) для вловлювання залишкових частинок, що надходили із дзеркальних веж. Нові дзеркала були більшими, діаметром 35 см та масою 40 кг, а їхні оптичні характеристики були покращені. Оптичні елементи, використовувані для керування інтерферометром, розташували у вакуумі на підвісних кріпленнях. Для корекції аберацій дзеркал встановили систему адаптивної оптики. За початковим планом, потужність лазера мала досягти 200 Вт[30]:75.

2016 року Advanced Virgo розпочав процес введення в експлуатацію, а 1 серпня 2017 року він приєднався до двох детекторів LIGO, які на той час вже пройшли аналогічні оновлення до Advanced LIGO й виконали своє перше виявлення гравітаційних хвиль у 2015 році. Спостережні запуски для ери вдосконалених (англ. advanced) детекторів колаборація LVK планує так, щоб максимізувати спостережний час з кількома детекторами. Ці запуски позначають як O1, O2, O3 і т. д. Virgo почав брати участь у них ближче до кінця запуску O2. 14 серпня 2017 року LIGO та Virgo виявили сигнал GW170814, про що повідомили 27 вересня того ж року. Це було перше злиття подвійних чорних дір, виявлене Virgo[31][32].

Гравітаційну хвилю GW170817 LIGO та Virgo виявили 17 серпня 2017 року. Цей сигнал виник в останні хвилини злиття двох нейтронних зір і був першим зареєстрованим сигналом такого типу. Також він став першим спостереженням гравітаційної хвилі, підтвердженим негравітаційними засобами, бо вдалося зареєструвати гамма-спалах, що виник у результаті цього злиття. Пізніше оптичні телескопи виявили кілонову, що відповідала цьому злиттю[33][34].

Після подальших модернізацій, Virgo розпочав у квітні 2019 року свій третій спостережний запуск (O3). Програма спостережень, запланована на один рік[35], завершилася достроково 27 березня 2020 року через пандемію COVID-19[36].

Оновлення після O3 є частиною програми Advanced Virgo+, розділеної на два етапи: перший передує запуску O4, а другий передує запуску O5. Перший етап був зосереджений на зменшенні квантового шуму шляхом впровадження потужнішого лазера, покращення стиснення[en], запровадженого в O3, та впровадження нової техніки, відомої як рециркуляція сигналу. Також навколо дзеркал встановили сейсмічні датчики. На другому етапі оновлення запланували зменшити тепловий шум дзеркала, змінивши геометрію лазерного променя для збільшення його розміру на дзеркалах (розподіливши енергію на більшій площі й таким чином знизивши температуру) та покращивши покриття дзеркал. Дзеркала на кінцях плечей мали збільшитись, що вимагало вдосконалення підвіски. Також на другому етапі запланували подальші вдосконалення пригнічення квантового шуму[37].

Четвертий спостережний запуск (O4) мав розпочатися у травні 2023 року[38], однак Virgo через технічні труднощі[39] не встиг приєднатися до першої частини запуску O4, так званої O4a. 10 квітня 2024 він приєднався до другої частини запуску (O4b), а 28 січня 2025 року — до третьої його частини (O4c)[38][40].

Майбутнє

[ред. | ред. код]

Після запуску O4 детектор знову вимкнуть для модернізації, зокрема для покращення дзеркального покриття. П'ятий спостережний запуск (O5) планують розпочати приблизно в кінці 2027 року[41].

Офіційних планів щодо майбутнього Virgo після запуску O5 не оголошено, хоча запропоновані проєкти подальшого вдосконалення детекторів. Ці плани відомі як проєкт Virgo_nEXT[42].

Організація

[ред. | ред. код]
Докладніше: Європейська гравітаційна обсерваторія
   Європейські країни, установи яких входять до EGO та Virgo
   Європейські країни, установи яких входять до Virgo

Інтерферометром Virgo керує Європейська гравітаційна обсерваторія (англ. European Gravitational Observatory, EGO) — консорціум, створений у грудні 2000 року Французьким національним центром наукових досліджень (CNRS) та італійським Національним інститутом ядерної фізики (INFN)[43][44]. Нідерландський інститут суб'ядерної фізики Nikhef[en] приєднався як спостерігач пізніше, а в 2021 році став повноправним членом консорціуму[45]. 2023 року установи з Польщі, Іспанії та Бельгії приєдналися до EGO як спостерігачі[46], а бельгійські FWO[en] та FNRS[en] у 2025 році стали повноправними членами[47]. EGO відповідає за об'єкт Virgo та забезпечує перевірку, технічне обслуговування, експлуатацію та модернізацію детектора. Як метонімія, місце розташування детектора іноді називається EGO, оскільки там знаходиться штаб-квартира консорціуму[48]. Між 2018 і 2024 роками бюджет EGO коливався від 9 до 11,5 мільйонів євро на рік, а в установі працювало близько 60 осіб[49].

Колаборація Virgo складається з усіх дослідників, які працюють над різними аспектами детектора. Станом на грудень 2024, до колаборації входили близько 940 членів, що представляли 165 установ у 20 країнах[50][51][52]. Це включає установи у Франції, Італії, Нідерландах, Польщі, Іспанії, Бельгії, Німеччині, Угорщині, Португалії, Греції, Чехії, Данії, Ірландії, Монако, Швейцарії, Бразилії, Буркіна-Фасо, Китаї, Ізраїлі, Японії та Південній Кореї[51].

Колаборація Virgo є частиною більшої колаборації LIGO-Virgo-KAGRA (LVK), яка об'єднує вчених з інших великих гравітаційно-хвильових експериментів для спільного аналізу даних. Таке об'єднання кількох детекторів має вирішальне значення для надійного виявлення гравітаційних хвиль[53][54]. LVK розпочав свою діяльність 2007 року[55] як колаборація LIGO-Virgo, а KAGRA приєдналася 2019 року[56][57].

Конструкція

[ред. | ред. код]

Принцип роботи

[ред. | ред. код]
Принципова схема детектора Virgo.

У загальній теорії відносності гравітаційна хвиля — це збурення простору-часу, яке поширюється зі швидкістю світла. Це трохи викривляє простір-час, змінюючи час руху світла. Це можна виявити за допомогою інтерферометра Майкельсона, в якому лазерний промінь розділяється на два промені, що рухаються в перпендикулярних напрямках і відбиваються від дзеркала на кінці кожного плеча. Коли проходить гравітаційна хвиля, вона по-різному змінює час руху двох променів. Потім два промені поєднуються й інтерферують, і фотодіод вимірює результуючу яскравість. Оскільки спричинене гравітаційною хвилею викривлення простору-часу надзвичайно мале, доводиться дуже ретельно забезпечувати точність положення дзеркала, стабільність лазера, точність вимірювання та ізоляцію від зовнішнього шуму[58].

Лазерна та інжекційна система

[ред. | ред. код]
Схематична діаграма
Схема інтерферометра Virgo під час спостережного циклу O4 (2023—2024), включно з дзеркалом повторного зчитування сигналу. Значення потужності лазера орієнтовні[37].

Лазер, джерело світла інструменту, має бути потужним та стабільним за частотою та амплітудою[59]. Щоб відповідати цим вимогам, промінь починається з малопотужного, стабільного лазера[60]. Світло від лазера проходить крізь кілька підсилювачів, які збільшують його потужність у 100 разів. Остання конфігурація початкового детектора Virgo мала вихідну потужність 50 Вт, після покращень Advanced Virgo під час запуску O3 потужність досягла 100 Вт, а на початку пробігу O4 — 130 Вт[37]. Початковий детектор Virgo мав лазерну систему master/slave, де провідний лазер (master) використовується для стабілізації потужного підпорядкованого лазера (slave); провірдним лазером був Nd:YAG-лазер, а підпорядкованим — Nd:YVO4-лазер[en][61]. У конструкції Advanced Virgo використовується волоконний лазер з каскадом підсилення, також виготовленим з волокон, для підвищення надійності системи. Її остаточна конфігурація планується таким чином, щоб поєднувати світло двох лазерів для досягнення необхідної потужності[62]:87[63]. Довжина хвилі лазера становить 1064 нм[37].

Цей лазерний промінь потрапляє в інтерферометр після проходження через інжекційну систему, яка забезпечує його стабільність, коригує форму та потужність променя, а також точно розташовує його для входу в інтерферометр. Інжекційна система має у своєму складі вхідний модовий фільтр — оптичну порожнину завдовжки 140 м, яка покращує якість променя: стабілізує його частоту, усуває небажані моди поширення світла та зменшує вплив розбалансування лазера. Також у неї входять ізолятор Фарадея[en], що запобігає зворотному проходженню світла до лазера, і телескоп узгодження мод, який адаптує розмір і положення променя перед його входом в інтерферометр[30]:93–96.

Дзеркала

[ред. | ред. код]
Кругле дзеркало
Дзеркало з початкового детектора Virgo, наразі виставлене як експонат на території комплексу Virgo

Великі дзеркала в кожному плечі інтерферометра є його найважливішими оптичними елементами. До них належать два кінцеві дзеркала, розташовані на кінцях 3-кілометрових плечей інтерферометра, а також два вхідні дзеркала, встановлені поблизу початку кожного плеча. Ці дзеркала в кожному плечі утворюють оптичний резонатор[en], де світло багаторазово відбивається, перш ніж повернутись до дільника променя. Це максимізує вплив сигналу на лазерний промінь[64] та дозволяє збільшити потужність світла, яке циркулює в плечах.

Ці дзеркала, спроєктовані спеціально для Virgo, є циліндрами діаметром 35 см і завтовшки 20 см[30]:173, виготовленими з надзвичайно чистого скла[65]. Під час виготовлення дзеркала полірують до атомного рівня, щоб запобігти розсіюванню та втраті світла[66]. Потім на них наносять дзеркальне покриття — браггівський відбивач, виготовлений методом іонно-променевого напилення[en][12]. Кінцеві дзеркала в плечах відбивають майже все падаюче світло, з втратою менше ніж 0,002 % при кожному відбитті[67].

У фінальній конфігурації використовуються також два додаткові дзеркала:

  • Дзеркало підсилення потужності, розташоване між лазером і дільником променя. Оскільки більшість світла відбивається у напрямку лазера після повернення до дільника променя, це дзеркало повторно вводить світло в головний інтерферометр, збільшуючи потужність у плечах.
  • Дзеркало повторного використання сигналу, розміщене на виході інтерферометра, повертає частину сигналу назад в інтерферометр (його пропускання становить приблизно 40 %), утворюючи ще одну порожнину. Невеликі зміни у положенні цього дзеркала дозволяють зменшити квантовий шум[en] в одній частині діапазону частот і збільшити його в іншій, що дає змогу налаштовувати інтерферометр на певні частоти. Планується використовувати широкосмугову конфігурацію, яка зменшує шум на високих і низьких частотах, але збільшує його на середніх. Особливий інтерес становить зменшення шуму на високих частотах для дослідження сигналів безпосередньо до та після злиття компактних об'єктів[37][12].

Суператенюатори

[ред. | ред. код]
Дзеркало Virgo підтримується у вакуумі суператенюатором, який пригнічує сейсмічні коливання. Це ланцюг маятників, підвішених до верхньої платформи та встановлених на трьох опорах, закріплених у ґрунті, що утворюють зворотний маятник[68]. Сейсмічні коливання з частотою понад 10 Гц зменшуються у понад 1012 разів[69].

Щоб зменшити сейсмічний шум[en], який може передаватися до дзеркал, спричиняючи їх коливання та приховуючи сигнали від гравітаційних хвиль, дзеркала закріплені за допомогою складної підвісної системи. Основні дзеркала утримуються чотирма тонкими волокнами з діоксиду кремнію[70], які прикріплені до серії демпферів. Цей суператенюатор заввишки майже 8 м розміщений у вакуумі[71]. Суператенюатори зменшують збурення дзеркал і дозволяють точно керувати їх положенням та орієнтацією. Оптична платформа з інжекційною оптикою, яка формує лазерний промінь, як і оптичні столи для детектування світла, також підвішені у вакуумі, щоб зменшити вплив сейсмічного та акустичного шуму. У конфігурації Advanced Virgo апаратура, використовувана для виявлення гравітаційних хвиль і керування інтерферометром (фотодіоди, камери та електроніка), розміщена на кількох платформах, підвішених у вакуумі[30]:477.

Конструкція суператенюатора базується на пасивному зменшенні сейсмічного шуму шляхом послідовного з'єднання кількох маятників, кожен з яких є гармонічним осцилятором. Вони мають резонансну частоту, вище якої шум приглушується. Ланцюг маятників зменшує шум на дванадцять порядків, вводячи резонансні частоти, вищі за частоту одного довгого маятника[72]. Найвища резонансна частота становить близько 2 Гц, що забезпечує ефективне зменшення шуму починаючи з 4 Гц[30]:416. Шум зменшується до рівня, прийнятного для виявлення гравітаційних хвиль, приблизно на 10 Гц. Система має обмеження: шум у резонансному діапазоні (нижче 2 Гц) не фільтрується й може спричиняти великі коливання; це компенсується активною системою демпфування, яка використовує датчики для вимірювання сейсмічного шуму та актуатори для керування суператенюатором з метою його приглушення[72].

Система детектування

[ред. | ред. код]

Частина світла з плечей інтерферометра спрямовується до системи детекції за допомогою дільника променя. Інтерферометр працює поблизу «темної смуги» — стану, за якого лише невелика кількість світла потрапляє на вихід; більша частина світла повертається назад до входу, де його збирає дзеркало повторного використання сигналу. Частина цього світла відбивається дзеркалом повторного використання сигналу, решта потрапляє до системи детекції. Спершу світло проходить через вихідний модовий фільтр, який усуває «вищі моди» (світло, що поширюється небажаним чином, зазвичай через дрібні дефекти дзеркал)[73], після чого воно потрапляє на фотодіоди, які вимірюють інтенсивність світла. Вихідний модовий фільтр і фотодіоди підвішені у вакуумі[29].

Детекторна система інтерферометра Virgo до її встановлення у квітні 2015 року. Її ширина — 88 см; вона містить вихідний модовий фільтр, а фотодіод розміщено на іншому стенді[74].

Під час третього наукового запуску (O3) було впроваджено джерело стисненого вакууму для зменшення квантового шуму, який є одним з основних обмежень чутливості. При заміні звичайного вакууму на стиснений зменшуються флуктуації фази світла коштом збільшення флуктуацій амплітуди, згідно з принципом невизначеності Гейзенберга[75]. Стиснений вакуум запропонував Карлтон Кавз[en] у 1981 році, на ранніх етапах розвитку детекторів гравітаційних хвиль[76]. Під час O3 реалізували частотно-незалежне стискання — стискання, яке є однаковим на всіх частотах, зменшує дробовий шум (що домінує на високих частотах) і збільшує шум від тиску випромінювання (домінує на низьких частотах, але не обмежує чутливість детектора)[77]. Завдяки впровадженню стисненого вакууму квантовий шум знизили на 3,2 дБ на високих частотах, а діапазон детектора збільшився на 5–8 %[75]. Складніші стиснені стани створюються[78] завдяки комбінації технологій O3 з новою фільтрувальною резонаторною камерою завдовжки 285 м. Ця технологія, відома як частотно-залежне стискання[en], дозволяє зменшити дробовий шум на високих частотах (де шум тиску випромінювання незначний) і зменшити шум тиску випромінювання на низьких частотах (де дробовий шум є незначним)[79][80].

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Згори детектор Virgo має «Г»-подібну форму з двома перпендикулярними плечима завдовжки по 3 км. У місці перетину плечей розташована центральна будівля, у якій знаходяться основні компоненти Virgo, включно з лазером, дільником променя і вхідними дзеркалами. Уздовж західного плеча розміщено коротшу фільтрувальну резонаторну камеру та пов'язану з нею будівлю, що містить вхідний модовий фільтр. Кінцеві дзеркала розміщені в окремих будівлях на кінці кожного плеча. Південніше західного плеча розташовані додаткові споруди, у яких розміщені офіси, майстерні, обчислювальний центр і приміщення для керування інструментом[81].

У тунелях плечей розміщені труби, по яких у вакуумі проходять лазерні пучки. Virgo є однією з найбільших в Європі установок надвисокого вакууму[en] з об'ємом 6800 м3[82]. Два плечі завдовжки по 3 км виготовлені з довгої сталевої труби діаметром 1,2 м, у якій залишковий тиск становить приблизно одну трильйонну частини атмосфери (у 100 разів менше, ніж у початковому Virgo). Залишкові молекули газу, переважно водень і водяна пара, мають незначний вплив на хід лазерних променів[30]:525. Великі вакуумні клапани на кінцях плечей дозволяють проводити роботи у вакуумних вежах дзеркал, не порушуючи надвисокого вакууму у всьому плечі. Вежі, які містять дзеркала й демпфери, поділені на дві секції з різним тиском[83]. Труби проходять через процес, відомий як випікання: їх нагрівають до 150°C, щоб видалити небажані частинки з поверхні. У початковій конструкції Virgo випікали також і вежі, але тепер замість цього використовують кріогенні пастки[30]:526.

Через високу потужність інтерферометра його дзеркала піддаються впливу нагрівання лазером (попри надзвичайно низьке поглинання). Це може спричинити деформацію поверхні через розширення або зміну показника заломлення підкладки, що призводить до втрат потужності та спотворення сигналу. Для компенсації цих ефектів застосовують систему теплової компенсації (англ. Thermal Compensation System, TCS), яка включає датчики фронту хвилі Гартмана[84], що вимірюють оптичні аберації за допомогою допоміжного джерела світла, й актуатори двох типів: вуглекислотні лазери (які нагрівають частини дзеркала для корекції дефектів) та кільцеві нагрівачі (які регулюють радіус кривини дзеркала). Система також виправляє «холодні дефекти» — постійні дефекти, які виникли під час виготовлення дзеркал[85][30]:187–188. Під час третього наукового запуску (O3) система TCS збільшила потужність усередині інтерферометра на 15% і зменшила втрати потужності вдвічі[86].

Блискучий круглий пристрій, із рукою для масштабу
Ньютонівський калібратор (NCal) перед установленням на детекторі. Декілька таких пристроїв розміщені біля дзеркала; обертання ротора створює змінну гравітаційну силу, яка спричиняє контрольований рух дзеркала[87].

Іншим важливим компонентом є система придушення стороннього світла (будь-яке світло, що виходить за межі передбаченого шляху інтерферометра внаслідок розсіювання на поверхні або небажаного відбиття). Потрапляння розсіяного світла в основний пучок інтерферометра може стати суттєвим джерелом шуму, яке часто складно виявити та змоделювати. Більшість заходів зменшення стороннього світла полягає у використанні поглинальних пластин (заслінок), розміщених поблизу оптичних елементів і всередині труб. Додатково вживають заходів, щоб запобігти впливу цих заслінок на роботу інтерферометра[88][89][82].

Калібрування необхідне для оцінки чутливості детектора до гравітаційних хвиль та коректного відтворення сигналу. Воно включає контрольований рух дзеркал і вимірювання результату. У початкову епоху Virgo калібрування виконували переважно за допомогою маятника, на якому підвішене дзеркало, — на нього впливали котушками, створюючи магнітне поле, що взаємодіяло з магнітами, прикріпленими до маятника[90]. Цей метод використовували до кампанії O2. У кампанії O3 основним методом стало фотонне калібрування (PCal), яке раніше використовували як додаткове для перевірки результатів. Воно застосовує допоміжний лазер для зміщення дзеркала за допомогою тиску випромінювання[91][92]. Метод, відомий як ньютонівське калібрування (NCal), був упроваджений наприкінці кампанії O2 для перевірки результатів PCal; він базується на гравітаційному впливі обертової маси, розміщеної на певній відстані від дзеркала[93][92]. На початку другої частини кампанії O4 ньютонівське калібрування стало основним методом завдяки кращій продуктивності порівняно з PCal. Водночас PCal досі використовують для перевірки результатів NCal та дослідження вищих частот, недоступних для NCal[94].

Інструмент потребує ефективної системи збору даних, знятих з виходу інтерферометра та з датчиків на майданчику, яка зберігає їх у файли та розподіляє для аналізу. Для цього були розроблені спеціальні електронні пристрої та програмне забезпечення[95].

Шум і чутливість

[ред. | ред. код]

Джерела шуму

[ред. | ред. код]
Графік і відповідна візуалізація аномалії
Збій типу «koi fish» («короп») у даних LIGO Hanford за 2015 рік. Вгорі — вимірювання детектора (деформація) як функція часу, внизу — розподіл потужності за частотами. Походження цього типу збою невідоме; він охоплює широкий діапазон частот і має характерні «плавники» на нижчих частотах[96].

Детектор Virgo чутливий до кількох джерел шуму, які обмежують його здатність виявляти гравітаційно-хвильові сигнали. Деякі з них охоплюють широкий частотний діапазон і впливають на загальну чутливість детектора[68][82]:

  • сейсмічний шум[en] (будь-який рух ґрунту[en] від таких джерел, як хвилі у Середземному морі, вітер або людська активність), зазвичай у низькочастотному діапазоні до приблизно 10 Гц;
  • тепловий шум дзеркал і їхніх підвісок, що відповідає тепловому збуренню самого дзеркала або підвісу (від кількох десятків до кількох сотень Гц);
  • квантовий шум[en], який включає фотонний дробовий шум (флуктуації потужності, отриманої фотодіодами) — домінує на частотах понад кілька сотень Гц, та шум від тиску випромінювання лазера на дзеркало — проявляється на низьких частотах;
  • ньютонівський шум, зумовлений незначними коливаннями гравітаційного поля Землі, що впливають на положення дзеркал; він суттєвий нижче 20 Гц.

Окрім цих широкосмугових джерел шуму, існують і вузькосмугові шуми. До них належать: шум на 50 Гц (та його гармоніки на 100, 150 та 200 Гц), пов'язані з частотою європейської електромережі; «скрипкові моди» (англ. violin modes) на 300 Гц (та кілька вищих гармонік), що відповідають резонансній частоті волокон підвісу (аналогічно струнам скрипки); а також калібрувальні лінії, які виникають, коли дзеркала переміщують для калібрування[97][98].

Деякі джерела шуму короткочасні. Наприклад, погана погода або землетруси можуть тимчасово підвищити рівень шуму[82]. Також у даних можуть з'являтися короткочасні артефакти через різноманітні технічні проблеми — їх називають «збоями» (англ. glitches). Оцінки показують, що близько 20 % зареєстрованих подій зазнають впливу збоїв, що вимагає спеціальної обробки даних для мінімізації їхнього впливу[99].

Чутливість детектора

[ред. | ред. код]
Графік
Крива чутливості детектора Virgo в діапазоні від 10 Гц до 10 кГц, обчислена у серпні 2011 року[100][101]. Її форма типова: на низьких частотах домінує тепловий шум підвісу дзеркала, а на високих — фотонний дробовий шум лазера. Між ними спостерігаються резонанси та інструментальні шуми, які включають сигнал від частоти змінного струму 50 Гц і його гармоніки[68].

Чутливість залежить від частоти й зазвичай подається як крива спектральної густини шуму (або спектра амплітуд, що є квадратним коренем зі спектральної густини); чим нижча крива, тим вища чутливість. Virgo є широкосмуговим детектором з чутливістю від кількох герців до 10 кГц; наведена крива чутливості Virgo за 2011 рік побудована в логарифмічному масштабі[102].

Найпоширенішим показником чутливості гравітаційно-хвильових детекторів є відстань, на якій еталонне джерело створює у детекторі співвідношення сигнал/шум на рівні 8. Як правило, таким еталоном є подвійна система нейтронних зір із масами 1,4 сонячних мас кожна; відстань зазвичай виражають у мегапарсеках[103]. Під час спостережної кампанії O3 гранична відстань детектування такого джерела становила від 40 до 50 Мпк[38]. Ця відстань є лише орієнтовною межею, бо сигнали від масивніших джерел мають більшу амплітуду й можуть виявлятися з більшої відстані[103].

Розрахунки показують, що чутливість детектора приблизно масштабується як , де  — довжина плеча інтерферометра, а  — потужність лазера на дільнику променя. Для її підвищення необхідно збільшити ці параметри. Це досягається завдяки довгим плечам, оптичним резонаторам для підсилення сигналу та поверненню частини потужності для збільшення енергії в плечах[68][104].

Аналіз даних

[ред. | ред. код]

Важливим складником роботи колаборації Virgo є розробка та впровадження програмного забезпечення для аналізу даних, призначеного для обробки вихідних сигналів детектора. Ця діяльність здебільшого здійснюється у співпраці з учасниками проєктів LIGO та KAGRA в межах спільної колаборації LIGO–Virgo–KAGRA (LVK)[54].

Дані з детектора спочатку доступні лише членам LVK. Фрагменти даних, що стосуються виявлених подій, оприлюднюють одночасно з публікацією відповідних наукових робіт, а повні масиви даних стають загальнодоступними після закінчення періоду ексклюзивного доступу (нині — 18 місяців). Під час третього спостережного циклу (O3) це призвело до двох окремих випусків даних (O3a та O3b), які охоплюють відповідно перші та останні шість місяців цього циклу[105]. Надалі ці дані стають доступними через платформу Gravitational Wave Open Science Center (GWOSC)[106][107].

Аналіз даних потребує застосування різноманітних методик для виявлення різних типів джерел. Основну увагу зосереджено на виявленні та аналізі злиттів компактних об'єктів — єдиного типу джерел, які поки що вдавалося зареєструвати. Програмне забезпечення постійно опрацьовує дані в пошуках таких подій, сповіщаючи спільноту про варті уваги події[108]. Після завершення збору даних проводять додаткові дослідження, включно з пошуком неперервних джерел[109], стохастичного фону[110] та глибшим аналізом уже виявлених подій[108].

Наукові результати

[ред. | ред. код]
Карта всього неба у проєкції Мольвейде, що показує дві області, відповідні до локалізації події, отриманої лише за допомогою двох детекторів LIGO, та з урахуванням як LIGO, так і Virgo. Область з трьома детекторами у 20 разів менша.
Розташування на небі події GW170814 за результатами лише двох детекторів LIGO та всіх трьох детекторів. Додавання Virgo дозволило значно точніше визначити місце події.

Virgo вперше зафіксував гравітаційний сигнал під час другого спостережного циклу (O2); у першому циклі працювали лише детектори LIGO. Подія, що отримала назву GW170814, була злиттям двох чорних дір. Це була перша подія, зафіксована трьома різними детекторами, що дозволило значно покращити визначення її розташування порівняно з подіями з першого циклу. Вона також забезпечила перше остаточне вимірювання поляризації гравітаційних хвиль, підтвердивши передбачення загальної теорії відносності та спростувавши інші можливі типи поляризації[31].

Невдовзі виявили більш відому подію — GW170817, перше злиття двох нейтронних зір, зафіксоване мережею детекторів гравітаційних хвиль і першу гравітаційно-хвильову подію з підтвердженим електромагнітним сигналом у гамма-, оптичному, радіо- та рентгенівському діапазонах. Хоча сигнал не був зареєстрований детектором Virgo, ця відсутність стала вирішальною для уточнення локалізації джерела, оскільки дозволила виключити ділянки неба, де сигнал мав би бути видимим у даних Virgo[111]. У дослідженні події брали участь понад 4000 астрономів[112], і вона поглибила розуміння процесів злиття нейтронних зір[113] та дозволила встановити жорсткі обмеження на швидкість гравітації[114].

Було проведено кілька пошуків неперервних джерел гравітаційних хвиль на основі даних попередніх спостережень. У спостереженнях циклу O3 виконали пошук таких джерел по всьому небу[115], а також цілеспрямовані пошуки у напрямку Скорпіона X-1[en][116], кількох відомих пульсарів (зокрема Краба та Вітрил)[117][118] та залишків наднових Кассіопея A та RX J0852.0−4622[en][119].

Просвітницька робота

[ред. | ред. код]

Колаборація Virgo проводить низку заходів, спрямованих на популяризацію гравітаційних хвиль серед широкої громадськості та на освітню діяльність у цій галузі[120]. Одним із прикладів такої діяльності є організовані екскурсії до об'єктів Virgo для школярів, студентів і громадськості[121]. Утім, значна частина просвітницьких заходів проводиться поза межами комплексу Virgo. Це охоплює публічні лекції та курси про діяльність Virgo[120], участь у наукових фестивалях[122][123][124], а також розробку методів і пристроїв для полегшення розуміння гравітаційних хвиль і пов'язаних з ними тем. Колаборація бере участь у кількох мистецьких проєктах — від візуальних, таких як «Ритм простору» (англ. The Rhythm of Space) в Музеї графіки в Пізі[125] і «В ефірі» (англ. On Air) в Токійському палаці в Парижі[126], і до концертів[127]. Діяльність також включає ініціативи з просування гендерної рівності в науці, зокрема висвітлення для широкого загалу ролі жінок, які працюють у Virgo[128].

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Панорама місця розташування Virgo.
    Панорама місця розташування Virgo.
  • Вид з повітря на детектор Virgo.
    Вид з повітря на детектор Virgo.
  • Початок північного рукава Virgo; на передньому плані праворуч — центральна будівля.
    Початок північного рукава Virgo; на передньому плані праворуч — центральна будівля.
  • Вид на 3-кілометровий північний рукав Virgo.
    Вид на 3-кілометровий північний рукав Virgo.
  • Місце розташування Virgo; на передньому плані будівля, в якій знаходиться приміщення управління детектором і комп'ютерний центр.
    Місце розташування Virgo; на передньому плані будівля, в якій знаходиться приміщення управління детектором і комп'ютерний центр.
  • Центральна будівля Virgo, де знаходиться лазер і дзеркало дільника променя.
    Центральна будівля Virgo, де знаходиться лазер і дзеркало дільника променя.
  • Вид на трикілометровий західний рукав Virgo (права труба). 150-метрова труба на лівій стороні містить модовий фільтр.
    Вид на трикілометровий західний рукав Virgo (права труба). 150-метрова труба на лівій стороні містить модовий фільтр.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cascina, Santo Stefano a Macerata | Virgo Center. Terre di Pisa (амер.). Архів оригіналу за 21 лютого 2024. Процитовано 17 листопада 2024.
  2. ↑ Virgo History. virgo-gw.eu (брит.). The Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 1 серпня 2024. Процитовано 1 жовтня 2024.
  3. ↑ Sources and Types of Gravitational Waves. ligo.caltech.edu. LIGO Lab | Caltech. Архів оригіналу за 1 жовтня 2024. Процитовано 21 жовтня 2024.
  4. ↑ Astrophysical Sources of Gravitational Waves. virgo-gw.eu (брит.). The Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 24 травня 2024. Процитовано 17 травня 2024.
  5. ↑ Van Den Broeck, Chris (2014). Probing Dynamical Spacetimes with Gravitational Waves. У Ashtekar, Abhay; Petkov, Vesselin (ред.). Springer Handbook of Spacetime. Springer Handbooks (англ.). Berlin, Heidelberg: Springer. с. 589—613. arXiv:1301.7291. Bibcode:2014shst.book..589V. doi:10.1007/978-3-642-41992-8_27. ISBN 978-3-642-41992-8.
  6. ↑ Eardley, Douglas M.; Lee, David L.; Lightman, Alan P.; Wagoner, Robert V.; Will, Clifford M. (30 квітня 1973). Gravitational-Wave Observations as a Tool for Testing Relativistic Gravity. Physical Review Letters. 30 (18): 884—886. Bibcode:1973PhRvL..30..884E. doi:10.1103/PhysRevLett.30.884.
  7. ↑ Abbott, R. та ін. (2021). Search for Lensing Signatures in the Gravitational-Wave Observations from the First Half of LIGO–Virgo's Third Observing Run. The Astrophysical Journal. 923 (1): 14. arXiv:2105.06384. Bibcode:2021ApJ...923...14A. doi:10.3847/1538-4357/ac23db.
  8. ↑ The LIGO Scientific Collaboration; the Virgo Collaboration; the KAGRA Collaboration; Abbott, R.; Abe, H.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adhikari, N.; Adhikari, R. X. (2023). Constraints on the Cosmic Expansion History from GWTC–3. The Astrophysical Journal. 949 (2): 76. arXiv:2111.03604. Bibcode:2023ApJ...949...76A. doi:10.3847/1538-4357/ac74bb.
  9. ↑ Einstein, Albert (1 січня 1916). Näherungsweise Integration der Feldgleichungen der Gravitation [Approximative Integration of the Field Equations of Gravitation]. Sitzungsberichte der Königlich Preussischen Akademie der Wissenschaften (Minutes of the Royal Prussian Academy of Sciences) (нім.): 688—696. Bibcode:1916SPAW.......688E. Архів оригіналу за 7 березня 2023. Процитовано 5 березня 2023.
  10. ↑ Lindley, David (22 грудня 2005). A Fleeting Detection of Gravitational Waves. Physics. 16: 19. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 6 травня 2006.
  11. ↑ Weber, J. (3 червня 1968). Gravitational-Wave-Detector Events. Physical Review Letters. 20 (23): 1307—1308. Bibcode:1968PhRvL..20.1307W. doi:10.1103/PhysRevLett.20.1307.
  12. ↑ а б в Bersanetti, Diego; Patricelli, Barbara; Piccinni, Ornella Juliana; Piergiovanni, Francesco; Salemi, Francesco; Sequino, Valeria (August 2021). Advanced Virgo: Status of the Detector, Latest Results and Future Prospects. Universe (англ.). 7 (9): 322. Bibcode:2021Univ....7..322B. doi:10.3390/universe7090322. ISSN 2218-1997.
  13. ↑ а б Giazotto, Adalberto (2018). La Musica Nascosta dell'Universo: La Mia Vita a Caccia delle Onde Gravitazionali [The Hidden Music of the Universe: My Life of Running After Gravitational Waves] (італ.). Turin: Einaudi. ASIN B07FY52PGV. Bibcode:2018lmnd.book.....G.
  14. ↑ Giazotto, Adalberto; Milano, Leopoldo; Bordoni, Franco; Brillet, Alain; Tourrenc, Philippe (12 травня 1987). Proposta di Antenna Interferometrica a Grande Base Per la Ricerca di Onde Gravitazionali [Proposition for an Interferometric Antenna with Long Arms for Searching Gravitational Waves] (PDF) (Технічний звіт) (італ.).
  15. ↑ Virgo Interferometer for the Detection of Gravitational Waves. eoPortal. 1 квітня 2019. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 26 липня 2024.
  16. ↑ Caron, B.; Dominjon, A.; Drezen, C.; Flaminio, R.; Grave, X.; Marion, F.; Massonnet, L.; Mehmel, C.; Morand, R. (1 травня 1996). Status of the VIRGO Experiment. Nuclear Physics B: Proceedings Supplements. Proceedings of the Fourth International Workshop on Theoretical and Phenomenological Aspects of Underground Physics (англ.). 48 (1): 107—109. Bibcode:1996NuPhS..48..107C. doi:10.1016/0920-5632(96)00220-4. ISSN 0920-5632.
  17. ↑ J.M. Weisberg and J.H. Taylor (2004). Relativistic Binary Pulsar B1913+16: Thirty Years of Observations and Analysis. ASP Conference Series. 328: 25. arXiv:astro-ph/0407149. Bibcode:2005ASPC..328...25W.
  18. ↑ Acernese, F.; Amico, P.; Al-Shourbagy, M.; Aoudia, S.; Avino, S. та ін. (August 2004). The Status of VIRGO. 5th Rencontres du Vietnam Particle Physics and Astrophysics. Hanoi, Vietnam: 1—6. Архів оригіналу за 16 квітня 2023. Процитовано 16 квітня 2023 — через HAL.
  19. ↑ Ondes Gravitationnelles : Virgo Entre dans sa Phase d'Exploitation Scientifique – Communiqués et Dossiers de Presse [Gravitational Waves : Virgo Enters in its Scientific Exploitation Phase – Press Releases and Communications] (PDF). cnrs.fr (фр.). 22 травня 2007. Процитовано 21 лютого 2024.
  20. ↑ Accadia, T.; Acernese, F.; Alshourbagy, M.; Amico, P.; Antonucci, F.; Aoudia, S.; Arnaud, N.; Arnault, C.; Arun, K. G. та ін. (29 березня 2012). Virgo: a Laser Interferometer to Detect Gravitational Waves. Journal of Instrumentation. 7 (3): 03012. Bibcode:2012JInst...7.3012A. doi:10.1088/1748-0221/7/03/P03012.
  21. ↑ Riles, K. (2013). Gravitational Waves: Sources, Detectors and Searches. Progress in Particle and Nuclear Physics. 68: 1—54. arXiv:1209.0667. Bibcode:2013PrPNP..68....1R. doi:10.1016/j.ppnp.2012.08.001.
  22. ↑ Sathyaprakash and, B.S.; Schutz, Bernard F. (2009). Physics, Astrophysics and Cosmology with Gravitational Waves. Living Reviews in Relativity. 12 (1): 2. arXiv:0903.0338. Bibcode:2009LRR....12....2S. doi:10.12942/lrr-2009-2. PMC 5255530. PMID 28163611.
  23. ↑ Williams, Matt (28 вересня 2017). LIGO and Virgo Observatories Detect Black Holes Colliding. Universe Today (амер.). Процитовано 21 жовтня 2024.
  24. ↑ Virgo – European Gravitational Observatory | Department of Physics. df.units.it. Архів оригіналу за 17 липня 2024. Процитовано 21 жовтня 2024.
  25. ↑ What Is LIGO?. ligo.caltech.edu. LIGO Lab | Caltech. Архів оригіналу за 11 жовтня 2024. Процитовано 26 листопада 2024.
  26. ↑ Lorenzini, Matteo (April 2010). The Monolithic Suspension for the Virgo Interferometer. Classical and Quantum Gravity. 27 (8): 084021. Bibcode:2010CQGra..27h4021L. doi:10.1088/0264-9381/27/8/084021.
  27. ↑ The Virgo Collaboration (2011). Status of the Virgo Project (PDF). Classical and Quantum Gravity. 28 (11): 114002. Bibcode:2011CQGra..28k4002A. doi:10.1088/0264-9381/28/11/114002. Архів (PDF) оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
  28. ↑ Giazotto, Adalberto (2018). La Musica Nascosta dell'Universo: La Mia Vita a Caccia delle Onde Gravitazionali [The Hidden Music of the Universe: My Life of Running After Gravitational Waves] (італ.). Turin: Einaudi. ASIN B07FY52PGV. Bibcode:2018lmnd.book.....G.
  29. ↑ а б в Acernese, F.; Agathos, M.; Agatsuma, K.; Aisa, D.; Allemandou, N.; Allocca, A.; Amarni, J.; Astone, P.; Balestri, G. та ін. (2015). Advanced Virgo: A Second-generation Interferometric Gravitational Wave Detector. Classical and Quantum Gravity. 32 (2): 024001. arXiv:1408.3978. Bibcode:2015CQGra..32b4001A. doi:10.1088/0264-9381/32/2/024001.
  30. ↑ а б в г д е ж и The Virgo Collaboration (13 квітня 2012). Advanced Virgo Technical Design Report VIR–0128A–12 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.
  31. ↑ а б Abbott, B. P.; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adams, T.; Addesso, P.; Adhikari, R. X. (6 жовтня 2017). GW170814: A Three-Detector Observation of Gravitational Waves from a Binary Black Hole Coalescence. Physical Review Letters (англ.). 119 (14): 141101. arXiv:1709.09660. Bibcode:2017PhRvL.119n1101A. doi:10.1103/PhysRevLett.119.141101. ISSN 0031-9007. PMID 29053306.
  32. ↑ Gibney, Elizabeth (27 вересня 2017). European Detector Spots Its First Gravitational Wave. Nature. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 21 лютого 2024.
  33. ↑ Abbott, B. P.; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adams, T.; Addesso, P.; Adhikari, R. X. (16 жовтня 2017). Multi-messenger Observations of a Binary Neutron Star Merger. The Astrophysical Journal. 848 (2): L12. arXiv:1710.05833. Bibcode:2017ApJ...848L..12A. doi:10.3847/2041-8213/aa91c9. ISSN 2041-8213.
  34. ↑ Abbott, B. P.; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adams, T.; Addesso, P.; Adhikari, R. X. (28 лютого 2018). GW170817: Implications for the Stochastic Gravitational-Wave Background from Compact Binary Coalescences. Physical Review Letters. 120 (9): 091101. arXiv:1710.05837. Bibcode:2018PhRvL.120i1101A. doi:10.1103/PhysRevLett.120.091101. PMID 29547330.
  35. ↑ Bersanetti, Diego (13 липня 2019). Status of the Virgo Gravitational-wave Detector and the O3 Observing Run – EPS-HEP2019. cern.ch. Процитовано 29 лютого 2024.
  36. ↑ LIGO Suspends Third Observing Run (O3). ligo.caltech.edu. LIGO Lab | Caltech. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 16 квітня 2023.
  37. ↑ а б в г д Flaminio, Raffaele (13 грудня 2020). Status and Plans of the Virgo Gravitational Wave Detector. У Marshall (ред.). Ground-based and Airborne Telescopes VIII (PDF). SPIE Conference Series. Т. 11445. SPIE. с. 205—214. Bibcode:2020SPIE11445E..11F. doi:10.1117/12.2565418. ISBN 978-1-5106-3677-4. Архів (PDF) оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 26 серпня 2023.
  38. ↑ а б в IGWN | Observing Plans. observing.docs.ligo.org. Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 16 січня 2024.
  39. ↑ Virgo Postpones Entry into O4 Observing Run – Virgo. virgo-gw.eu. 11 травня 2023. Архів оригіналу за 13 травня 2023. Процитовано 13 травня 2023.
  40. ↑ The Virgo Collaboration (3 лютого 2025). LVK announces an update of the observing schedule. Virgo (брит.). Процитовано 21 лютого 2025.
  41. ↑ IGWN | Observing Plans. observing.docs.ligo.org. Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 16 січня 2024.
  42. ↑ Virgo researchers (7 червня 2023). Virgo_nEXT (PDF).
  43. ↑ Communique de Presse – Le CNRS Signe l'Accord Franco-Italien de Création du Consortium EGO European Gravitational Observatory [Press Release – The CNRS Signs the Franco-Italian Agreement on the Creation of the EGO (European Gravitational Observatory) Consortium.]. cnrs.fr (фр.). 11 грудня 2000. Архів оригіналу за 5 березня 2016.
  44. ↑ Our Mission. ego-gw.it. European Gravitational Observatory. Архів оригіналу за 14 жовтня 2023. Процитовано 11 жовтня 2023.
  45. ↑ Rossi, Guglielmo (24 березня 2022). NWO-I, new Associate member of the European Gravitational Observatory. EGO - European Gravitational Observatory (англ.). Процитовано 28 травня 2025.
  46. ↑ Rossi, Guglielmo (4 серпня 2023). EGO welcomes new observer members from Belgium, Spain and Poland. EGO - European Gravitational Observatory (англ.). Процитовано 28 травня 2025.
  47. ↑ Rossi, Guglielmo (19 березня 2025). Belgium is the fourth European country to join the EGO consortium. EGO - European Gravitational Observatory (англ.). Процитовано 28 травня 2025.
  48. ↑ Our Mission. ego-gw.it. European Gravitational Observatory. Архів оригіналу за 14 жовтня 2023. Процитовано 11 жовтня 2023.
  49. ↑ Carpinelli, Massimo (12 липня 2023). EGO Council Report (PDF). ego-gw.it. European Gravitational Observatory. Процитовано 15 листопада 2024.
  50. ↑ The Virgo Collaboration (7 листопада 2024). Winners of the Virgo Award 2024 announced. Virgo (брит.). Процитовано 15 грудня 2024.
  51. ↑ а б The Virgo Institutions. virgo-gw.eu. The Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 16 липня 2024. Процитовано 28 жовтня 2024.
  52. ↑ The Virgo Collaboration. virgo-gw.eu. The Virgo Collaboration. 18 лютого 2021. Архів оригіналу за 17 вересня 2024. Процитовано 26 листопада 2024.
  53. ↑ Scientific Collaboration – Virgo. virgo-gw.eu. The Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 31 березня 2023.
  54. ↑ а б Our Collaborations. ligo.caltech.edu. LIGO Lab | Caltech. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
  55. ↑ LIGO-M060038-v5: Memorandum of Understanding (MoU) Between VIRGO and LIGO. dcc.ligo.org. March 2019. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 4 липня 2023.
  56. ↑ LIGO Scientific Collaboration – Learn about the LSC. ligo.org. LIGO Lab | Caltech. Архів оригіналу за 3 квітня 2023. Процитовано 31 березня 2023.
  57. ↑ KAGRA to Join LIGO and Virgo in Hunt for Gravitational Waves. ligo.caltech.edu. LIGO Lab | Caltech. 4 жовтня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 4 липня 2023.
  58. ↑ Vinet, Jean-Yves; The Virgo Collaboration (2020). The VIRGO Physics Book - Optics and Related Topics (PDF). с. 19. Архів (PDF) оригіналу за 27 березня 2024. Процитовано 16 квітня 2023.
  59. ↑ F. Bondu та ін. (1996). Ultrahigh-spectral-purity laser for the VIRGO experiment. Optics Letters. 21 (8): 582—4. Bibcode:1996OptL...21..582B. doi:10.1364/OL.21.000582. PMID 19876090.
  60. ↑ F. Bondu та ін. (2002). The VIRGO Injection System (PDF). Classical and Quantum Gravity. 19 (7): 1829—1833. Bibcode:2002CQGra..19.1829B. doi:10.1088/0264-9381/19/7/381. Архів (PDF) оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2015.
  61. ↑ Acernese, F.; Amico, P.; Al-Shourbagy, M.; Aoudia, S.; Avino, S. та ін. (August 2004). The Status of VIRGO. 5th Rencontres du Vietnam Particle Physics and Astrophysics. Hanoi, Vietnam: 1—6. Архів оригіналу за 16 квітня 2023. Процитовано 16 квітня 2023 — через HAL.
  62. ↑ The Virgo Collaboration (13 квітня 2012). Advanced Virgo Technical Design Report VIR–0128A–12 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.
  63. ↑ Wei, Li-Wei (3 грудня 2015). High-power Laser System for Advanced Virgo Gravitational Wave Detector : Coherently Combined Master Oscillator Fiber Power Amplifiers (Дипломна робота PhD) (англ.). Université Nice Sophia Antipolis.
  64. ↑ Optical Layout – Virgo. virgo-gw.eu. The Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 5 березня 2023. Процитовано 5 березня 2023.
  65. ↑ J. Degallaix (2015). Silicon, the Test Mass Substrate of Tomorrow? (PDF). The Next Detectors for Gravitational Wave Astronomy. Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  66. ↑ R. Bonnand (2012). The Advanced Virgo Gravitational Wave Detector/ Study of the Optical Design and Development of the Mirrors (PhD) (French) . Université Claude Bernard – Lyon I. Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 16 грудня 2015.
  67. ↑ R Flaminio та ін. (2010). A Study of Coating Mechanical and Optical Losses in View of Reducing Mirror Thermal Noise in Gravitational Wave Detectors (PDF). Classical and Quantum Gravity. 27 (8): 084030. Bibcode:2010CQGra..27h4030F. doi:10.1088/0264-9381/27/8/084030. S2CID 122750664. Архів (PDF) оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  68. ↑ а б в г Vajente, Gabriele (2008). Analysis of Sensitivity and Noise Sources for the Virgo Gravitational Wave Interferometer (PDF) (Дипломна робота PhD). Scuola Normale Superiore. Архів (PDF) оригіналу за 27 березня 2024. Процитовано 26 листопада 2024.
  69. ↑ Boschi, Valerio (1 березня 2019). Seismic Isolation in Advanced Virgo Gravitational Wave Detector. Journal of the Acoustical Society of America. 145 (3_Supplement): 1668. Bibcode:2019ASAJ..145.1668B. doi:10.1121/1.5101119. ISSN 0001-4966. S2CID 150337668.
  70. ↑ M. Lorenzini & Virgo Collaboration (2010). The Monolithic Suspension for the Virgo Interferometer. Classical and Quantum Gravity. 27 (8): 084021. Bibcode:2010CQGra..27h4021L. doi:10.1088/0264-9381/27/8/084021. S2CID 123269358. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2015.
  71. ↑ Braccini, S.; Barsotti, L.; Bradaschia, C.; Cella, G.; Virgilio, A. Di; Ferrante, I.; Fidecaro, F.; Fiori, I.; Frasconi, F.; Gennai, A.; Giazotto, A.; Paoletti, F.; Passaquieti, R.; Passuello, D.; Poggiani, R. (1 липня 2005). Measurement of the Seismic Attenuation Performance of the VIRGO Superattenuator. Astroparticle Physics (англ.). 23 (6): 557—565. Bibcode:2005APh....23..557B. doi:10.1016/j.astropartphys.2005.04.002. ISSN 0927-6505.
  72. ↑ а б Beker, M. G.; Blom, M.; van den Brand, J. F. J.; Bulten, H. J.; Hennes, E.; Rabeling, D. S. (1 січня 2012). Seismic Attenuation Technology for the Advanced Virgo Gravitational Wave Detector. Physics Procedia. Proceedings of the 2nd International Conference on Technology and Instrumentation in Particle Physics (TIPP 2011). 37: 1389—1397. Bibcode:2012PhPro..37.1389B. doi:10.1016/j.phpro.2012.03.741. ISSN 1875-3892.
  73. ↑ Beauville, F; Buskulic, D; Derome, L; Dominjon, A; Flaminio, R; Hermel, R; Marion, F; Masserot, A; Massonnet, L; Mours, B; Moreau, F; Mugnier, P; Ramonet, J; Tournefier, E; Verkindt, D (7 травня 2006). Improvement in the Shot Noise of a Laser Interferometer Gravitational Wave Detector by Means of an Output Mode-cleaner. Classical and Quantum Gravity. 23 (9): 3235—3250. Bibcode:2006CQGra..23.3235B. doi:10.1088/0264-9381/23/9/030.
  74. ↑ Instruments_Laser&optics. virgo-gw.eu. the Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 9 вересня 2024.
  75. ↑ а б Virgo Collaboration; Acernese, F.; Agathos, M.; Aiello, L.; Allocca, A.; Amato, A.; Ansoldi, S.; Antier, S.; Arène, M.; Arnaud, N.; Ascenzi, S.; Astone, P.; Aubin, F.; Babak, S.; Bacon, P. (5 грудня 2019). Increasing the Astrophysical Reach of the Advanced Virgo Detector via the Application of Squeezed Vacuum States of Light. Physical Review Letters. 123 (23): 231108. doi:10.1103/PhysRevLett.123.231108.
  76. ↑ Caves, Carlton M. (15 квітня 1981). Quantum-mechanical noise in an interferometer. Physical Review D. 23 (8): 1693—1708. doi:10.1103/PhysRevD.23.1693.
  77. ↑ The Virgo Collaboration; Acernese, F.; Agathos, M.; Aiello, L.; Ain, A.; Allocca, A.; Amato, A.; Ansoldi, S.; Antier, S.; Arène, M.; Arnaud, N.; Ascenzi, S.; Astone, P.; Aubin, F.; Babak, S. (22 вересня 2020). Quantum Backaction on kg-Scale Mirrors: Observation of Radiation Pressure Noise in the Advanced Virgo Detector. Physical Review Letters. 125 (13): 131101. doi:10.1103/PhysRevLett.125.131101.
  78. ↑ Virgo Collaboration; Acernese, F.; Agathos, M.; Ain, A.; Albanesi, S.; Alléné, C.; Allocca, A.; Amato, A.; Amra, C.; Andia, M.; Andrade, T.; Andres, N.; Andrés-Carcasona, M.; Andrić, T.; Ansoldi, S. (25 липня 2023). Frequency-Dependent Squeezed Vacuum Source for the Advanced Virgo Gravitational-Wave Detector. Physical Review Letters. 131 (4): 041403. doi:10.1103/PhysRevLett.131.041403.
  79. ↑ Zhao, Yuhang; Aritomi, Naoki; Capocasa, Eleonora; Leonardi, Matteo; Eisenmann, Marc; Guo, Yuefan; Polini, Eleonora; Tomura, Akihiro; Arai, Koji; Aso, Yoichi; Huang, Yao-Chin; Lee, Ray-Kuang; Lück, Harald; Miyakawa, Osamu; Prat, Pierre (28 квітня 2020). Frequency-Dependent Squeezed Vacuum Source for Broadband Quantum Noise Reduction in Advanced Gravitational-Wave Detectors. Physical Review Letters. 124 (17): 171101. doi:10.1103/PhysRevLett.124.171101.
  80. ↑ Polini, E (1 серпня 2021). Broadband Quantum Noise Reduction via Frequency Dependent Squeezing for Advanced Virgo Plus. Physica Scripta. 96 (8): 084003. doi:10.1088/1402-4896/abfef0.
  81. ↑ The Virgo Collaboration (June 1995). VIRGO – Final Design (PDF). с. 2100.4—2100.10.
  82. ↑ а б в г Fighting Noises – Virgo. virgo-gw.eu. The Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 21 лютого 2023. Процитовано 21 лютого 2023.
  83. ↑ Pasqualetti, A.; EGO. VIRGO Vacuum System Overview (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 22 березня 2023. Процитовано 26 листопада 2024.
  84. ↑ Kelly, Thu-Lan; Veitch, Peter J.; Brooks, Aidan F.; Munch, Jesper (20 лютого 2007). Accurate and Precise Optical Testing with a Differential Hartmann Wavefront Sensor. Applied Optics (англ.). 46 (6): 861—866. Bibcode:2007ApOpt..46..861K. doi:10.1364/AO.46.000861. hdl:2440/43095. ISSN 2155-3165. PMID 17279130. Архів оригіналу за 7 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
  85. ↑ Rocchi, A; Coccia, E; Fafone, V; Malvezzi, V; Minenkov, Y; Sperandio, L (1 червня 2012). Thermal Effects and their Compensation in Advanced Virgo. Journal of Physics: Conference Series. 363 (1): 012016. Bibcode:2012JPhCS.363a2016R. doi:10.1088/1742-6596/363/1/012016. ISSN 1742-6596. S2CID 122763506.
  86. ↑ Nardecchia, Ilaria (2022). Detecting Gravitational Waves with Advanced Virgo. Galaxies (англ.). 10 (1): 28. Bibcode:2022Galax..10...28N. doi:10.3390/galaxies10010028. ISSN 2075-4434.
  87. ↑ The Virgo Collaboration. Advanced Virgo Technical Design Report. Архів оригіналу за 13 квітня 2013. Процитовано 6 квітня 2016. [Архівовано 13 квітня 2013 у Archive.is]
  88. ↑ Vinet, Jean-Yves; Brisson, Violette; Braccini, Stefano; Ferrante, Isidoro; Pinard, Laurent; Bondu, François; Tournié, Eric (15 листопада 1997). Scattered Light Noise in Gravitational Wave Interferometric Detectors: A Statistical Approach. Physical Review D. 56 (10): 6085—6095. Bibcode:1997PhRvD..56.6085V. doi:10.1103/PhysRevD.56.6085.
  89. ↑ Vinet, Jean-Yves; Brisson, Violette; Braccini, Stefano (15 липня 1996). Scattered light noise in Gravitational Wave Interferometric Detectors: Coherent Effects. Physical Review D. 54 (2): 1276—1286. Bibcode:1996PhRvD..54.1276V. doi:10.1103/PhysRevD.54.1276. PMID 10020804.
  90. ↑ Accadia, T; Acernese, F; Antonucci, F; Astone, P; Ballardin, G; Barone, F; Barsuglia, M; Basti, A; Bauer, Th S; Beker, M G; Belletoile, A; Birindelli, S; Bitossi, M; Bizouard, M A; Blom, M (21 січня 2011). Calibration and Sensitivity of the Virgo Detector During Its Second Science Run. Classical and Quantum Gravity. 28 (2): 025005. arXiv:1009.5190. Bibcode:2011CQGra..28b5005A. doi:10.1088/0264-9381/28/2/025005. ISSN 0264-9381. S2CID 118586058.
  91. ↑ Estevez, D; Lagabbe, P; Masserot, A; Rolland, L; Seglar-Arroyo, M; Verkindt, D (25 лютого 2021). The Advanced Virgo Photon Calibrators. Classical and Quantum Gravity. 38 (7): 075007. arXiv:2009.08103. Bibcode:2021CQGra..38g5007E. doi:10.1088/1361-6382/abe2db. ISSN 0264-9381. S2CID 221761337.
  92. ↑ а б Acernese, F; Agathos, M; Ain, A; Albanesi, S; Allocca, A; Amato, A; Andrade, T; Andres, N; Andrić, T; Ansoldi, S; Antier, S; Arène, M; Arnaud, N; Assiduo, M; Astone, P (21 січня 2022). Calibration of Advanced Virgo and Reconstruction of the Detector Strain h(t) During the Observing Run O3. Classical and Quantum Gravity. 39 (4): 045006. arXiv:2107.03294. Bibcode:2022CQGra..39d5006A. doi:10.1088/1361-6382/ac3c8e. hdl:11368/3006794. ISSN 0264-9381. S2CID 238634092.
  93. ↑ Estevez, D; Lieunard, B; Marion, F; Mours, B; Rolland, L; Verkindt, D (9 листопада 2018). First Tests of a Newtonian Calibrator on an Interferometric Gravitational Wave Detector. Classical and Quantum Gravity. 35 (23): 235009. arXiv:1806.06572. Bibcode:2018CQGra..35w5009E. doi:10.1088/1361-6382/aae95f. ISSN 0264-9381. S2CID 119192600.
  94. ↑ Aubin, Florian; Dangelser, Eddy; Estevez, Dimitri; Masserot, Alain; Mours, Benoît; Pradier, Thierry; Syx, Antoine; Van Hove, Pierre (6 вересня 2024). The Virgo Newtonian Calibration System for the O4 Observing Run. Classical and Quantum Gravity. 41 (23). arXiv:2406.10028. Bibcode:2024CQGra..41w5003A. doi:10.1088/1361-6382/ad869c.
  95. ↑ Acernese, F.; Amico, P.; Alshourbagy, M.; Antonucci, F.; Aoudia, S.; Astone, P.; Avino, S.; Babusci, D.; Ballardin, G.; Barone, F.; Barsotti, L.; Barsuglia, M.; Bauer, Th. S.; Beauville, F.; Bigotta, S. (April 2007). Data Acquisition System of the Virgo Gravitational Waves Interferometric Detector. 2007 15th IEEE-NPSS Real-Time Conference. с. 1—8. doi:10.1109/RTC.2007.4382842. ISBN 978-1-4244-0866-5. S2CID 140107498. Архів оригіналу за 29 березня 2023. Процитовано 29 березня 2023.
  96. ↑ Glanzer, J.; Banagiri, S.; Coughlin, S. B.; Soni, S.; Zevin, M.; Berry, C. P. L.; Patane, O.; Bahaadini, S.; Rohani, N.; Crowston, K.; Kalogera, V.; Østerlund, C.; Katsaggelos, A. (16 березня 2023). Data Quality up to the Third Observing Run of Advanced LIGO: Gravity Spy Glitch Classifications. Classical and Quantum Gravity. 40 (6): 065004. arXiv:2208.12849. Bibcode:2023CQGra..40f5004G. doi:10.1088/1361-6382/acb633. ISSN 0264-9381. S2CID 251903127.
  97. ↑ O2 Instrumental Lines. gw-openscience.org (амер.). Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023.
  98. ↑ Virgo Logbook – Detector Characterisation (Spectral lines). logbook.virgo-gw.eu. Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023.
  99. ↑ Davis, D; Littenberg, T B; Romero-Shaw, I M; Millhouse, M; McIver, J; Di Renzo, F; Ashton, G (15 грудня 2022). Subtracting Glitches from Gravitational-wave Detector Data during the Third LIGO-Virgo Observing Run. Classical and Quantum Gravity. 39 (24): 245013. arXiv:2207.03429. Bibcode:2022CQGra..39x5013D. doi:10.1088/1361-6382/aca238. ISSN 0264-9381. S2CID 250334515.
  100. ↑ Virgo Sensitivity Curves. virgo-gw.eu. The Virgo Collaboration. 2011. Архів оригіналу за 1 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
  101. ↑ Aasi, J.; Abbott, B. P.; Abbott, R.; Abbott, T.; Abernathy, M. R.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adams, T.; Adams, T.; Addesso, P.; Adhikari, R. X.; Adya, V.; Affeldt, C.; Agathos, M. (21 січня 2015). Narrow-band Search of Continuous Gravitational-wave Signals from Crab and Vela Pulsars in Virgo VSR4 Data. Physical Review D (англ.). 91 (2): 022004. arXiv:1410.8310. Bibcode:2015PhRvD..91b2004A. doi:10.1103/PhysRevD.91.022004. ISSN 1550-7998.
  102. ↑ Sensitivity. virgo-gw.eu (брит.). The Virgo Collaboration. Архів оригіналу за 24 липня 2024. Процитовано 21 жовтня 2024.
  103. ↑ а б Chen, Hsin-Yu; Holz, Daniel E.; Miller, John; Evans, Matthew; Vitale, Salvatore; Creighton, Jolien (4 березня 2021). Distance Measures in Gravitational-wave Astrophysics and Cosmology. Classical and Quantum Gravity. 38 (5): 055010. arXiv:1709.08079. Bibcode:2021CQGra..38e5010C. doi:10.1088/1361-6382/abd594. ISSN 0264-9381.
  104. ↑ Hello, Patrice (1997). Détection des Ondes Gravitationnelles – Ecole Joliot Curie [Виявлення гравітаційних хвиль — школа Жоліо-Кюрі] (PDF) (Звіт) (фр.). Архів (PDF) оригіналу за 27 березня 2024. Процитовано 20 квітня 2023.
  105. ↑ LIGO-M1000066-v27: LIGO Data Management Plan. dcc.ligo.org. 7 жовтня 2022. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
  106. ↑ GWOSC. gw-openscience.org. Архів оригіналу за 5 березня 2023. Процитовано 5 березня 2023.
  107. ↑ The LIGO Scientific Collaboration; the Virgo Collaboration; the KAGRA Collaboration; Abbott, R.; Abe, H.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adhicary, S.; Adhikari, N.; Adhikari, R. X.; Adkins, V. K.; Adya, V. B.; Affeldt, C.; Agarwal, D.; Agathos, M. (7 лютого 2023). Open Data from the Third Observing Run of LIGO, Virgo, KAGRA, and GEO. The Astrophysical Journal Supplement Series. 267 (2): 29. arXiv:2302.03676. Bibcode:2023ApJS..267...29A. doi:10.3847/1538-4365/acdc9f. S2CID 256627681.
  108. ↑ а б The LIGO Scientific Collaboration; the Virgo Collaboration; the KAGRA Collaboration; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adhikari, N.; Adhikari, R. X.; Adya, V. B.; Affeldt, C.; Agarwal, D.; Agathos, M.; Agatsuma, K. (2023). GWTC-3: Compact Binary Coalescences Observed by LIGO and Virgo during the Second Part of the Third Observing Run. Physical Review X. 13 (4): 041039. arXiv:2111.03606. Bibcode:2023PhRvX..13d1039A. doi:10.1103/PhysRevX.13.041039.
  109. ↑ Riles, Keith (2023). Searches for Continuous-wave Gravitational Radiation. Living Reviews in Relativity. 26 (1): 3. arXiv:2206.06447. Bibcode:2023LRR....26....3R. doi:10.1007/s41114-023-00044-3. S2CID 249642127.
  110. ↑ Christensen, Nelson (1 січня 2019). Stochastic Gravitational Wave Backgrounds. Reports on Progress in Physics. 82 (1): 016903. arXiv:1811.08797. Bibcode:2019RPPh...82a6903C. doi:10.1088/1361-6633/aae6b5. ISSN 0034-4885. PMID 30462612. S2CID 53712558.
  111. ↑ Abbott, B. P.; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adams, T.; Addesso, P.; Adhikari, R. X. (16 жовтня 2017). Multi-messenger Observations of a Binary Neutron Star Merger. The Astrophysical Journal. 848 (2): L12. arXiv:1710.05833. Bibcode:2017ApJ...848L..12A. doi:10.3847/2041-8213/aa91c9. ISSN 2041-8213.
  112. ↑ Astronomers Catch Gravitational Waves from Colliding Neutron Stars. Sky & Telescope (амер.). 16 жовтня 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
  113. ↑ Watson, Darach; Hansen, Camilla J.; Selsing, Jonatan; Koch, Andreas; Malesani, Daniele B.; Andersen, Anja C.; Fynbo, Johan P. U.; Arcones, Almudena; Bauswein, Andreas; Covino, Stefano; Grado, Aniello; Heintz, Kasper E.; Hunt, Leslie; Kouveliotou, Chryssa; Leloudas, Giorgos (October 2019). Identification of Strontium in the Merger of Two Neutron Stars. Nature (англ.). 574 (7779): 497—500. arXiv:1910.10510. Bibcode:2019Natur.574..497W. doi:10.1038/s41586-019-1676-3. ISSN 1476-4687. PMID 31645733. S2CID 204837882. Архів оригіналу за 18 лютого 2023. Процитовано 5 березня 2023.
  114. ↑ Abbott, B. P.; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adams, T.; Addesso, P.; Adhikari, R. X.; Adya, V. B.; Affeldt, C.; Afrough, M.; Agarwal, B.; Agathos, M.; Agatsuma, K. (16 жовтня 2017). Gravitational Waves and Gamma-Rays from a Binary Neutron Star Merger: GW170817 and GRB 170817A. The Astrophysical Journal. 848 (2): L13. arXiv:1710.05834. Bibcode:2017ApJ...848L..13A. doi:10.3847/2041-8213/aa920c. ISSN 2041-8213. S2CID 126310483.
  115. ↑ LIGO Scientific Collaboration, Virgo Collaboration, and KAGRA Collaboration; Abbott, R.; Abe, H.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adhikari, N.; Adhikari, R. X.; Adkins, V. K.; Adya, V. B.; Affeldt, C.; Agarwal, D.; Agathos, M.; Agatsuma, K.; Aggarwal, N.; Aguiar, O. D. (28 листопада 2022). All-sky Search for Continuous Gravitational Waves from Isolated Neutron Stars Using Advanced LIGO and Advanced Virgo O3 Data. Physical Review D. 106 (10): 102008. arXiv:2201.00697. Bibcode:2022PhRvD.106j2008A. doi:10.1103/PhysRevD.106.102008. hdl:1854/LU-01GXN8M856WCY1YG62A5ACCPTN. S2CID 245650351.
  116. ↑ Whelan, John T.; Sundaresan, Santosh; Zhang, Yuanhao; Peiris, Prabath (20 травня 2015). Model-based Cross-correlation Search for Gravitational Waves from Scorpius X-1. Physical Review D. 91 (10): 102005. arXiv:1504.05890. Bibcode:2015PhRvD..91j2005W. doi:10.1103/PhysRevD.91.102005. S2CID 59360101.
  117. ↑ Abbott, R.; Abe, H.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adhikari, N.; Adhikari, R. X.; Adkins, V. K.; Adya, V. B.; Affeldt, C.; Agarwal, D.; Agathos, M.; Agatsuma, K.; Aggarwal, N.; Aguiar, O. D.; Aiello, L. (25 травня 2022). Searches for Gravitational Waves from Known Pulsars at Two Harmonics in the Second and Third LIGO-Virgo Observing Runs. The Astrophysical Journal. 935 (1): 1. arXiv:2111.13106. Bibcode:2022ApJ...935....1A. doi:10.3847/1538-4357/ac6acf. ISSN 0004-637X. S2CID 244709285.
  118. ↑ Narrow-band Searches for Continuous and Long-duration Transient Gravitational Waves from Known Pulsars in the Third LIGO-Virgo Observing Run. ligo.org. LIGO Lab | Caltech. 21 грудня 2021. Архів оригіналу за 29 березня 2023. Процитовано 29 березня 2023.
  119. ↑ LIGO Scientific Collaboration and Virgo Collaboration; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adhikari, N.; Adhikari, R. X.; Adya, V. B.; Affeldt, C.; Agarwal, D.; Agathos, M.; Agatsuma, K.; Aggarwal, N.; Aguiar, O. D. (28 квітня 2022). Search of the Early O3 LIGO Data for Continuous Gravitational Waves from the Cassiopeia A and Vela Jr. Supernova Remnants. Physical Review D. 105 (8): 082005. arXiv:2111.15116. Bibcode:2022PhRvD.105h2005A. doi:10.1103/PhysRevD.105.082005. S2CID 244729269.
  120. ↑ а б Outreach – Virgo. Virgo. Архів оригіналу за 8 травня 2023. Процитовано 8 травня 2023.
  121. ↑ Guided Tour. ego-gw.it (брит.). European Gravitational Observatory. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
  122. ↑ Le Mappe del Cosmo. Storie che Hanno Cambiato l'Universo. Auditorium Parco della Musica (it-IT) . 18 квітня 2024. Архів оригіналу за 6 червня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
  123. ↑ The Sounds of the Cosmos. Athens Science Festival (амер.). April 2024. Архів оригіналу за 15 червня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
  124. ↑ Rossi, Giada (23 листопада 2022). Black Hole: a New Interactive Installation by EGO and INFN at Città della Scienza in Naples. ego-gw.it (брит.). European Gravitational Observatory. Архів оригіналу за 8 травня 2023. Процитовано 8 травня 2023.
  125. ↑ Home page. Il Ritmo Dello Spazio (The Rhythm of Space) (амер.). Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
  126. ↑ On Air. Studio Tomás Sarceno (амер.). 13 жовтня 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
  127. ↑ Rossi, Giada (23 грудня 2023). 'Cosmic' Concert at Teatro Verdi in Pisa to Celebrate 20 Years of Virgo. ego-gw.it (брит.). European Gravitational Observatory. Архів оригіналу за 6 червня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
  128. ↑ International Day of Women and Girls in Science 2023 – Virgo. virgo-gw.eu. The Virgo Collaboration. 11 лютого 2023. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Virgo_(інтерферометр)&oldid=47555681