Перейти до вмісту

Шмигаль Денис Анатолійович

Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Денис Анатолійович Шмигаль
Денис Анатолійович Шмигаль
Денис Анатолійович Шмигаль
Денис Шмигаль у 2025
Перший віцепрем'єр-міністр — Міністр енергетики України
Нині на посаді
На посаді з14 січня 2026
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрЮлія Свириденко
ПопередникСвітлана Гринчук
Артем Некрасов (в. о.)
19-й Міністр оборони України
17 липня 2025 — 13 січня 2026
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрЮлія Свириденко
ПопередникРустем Умєров
НаступникМихайло Федоров
18-й Прем'єр-міністр України
4 березня 2020 — 17 липня 2025
(в.о. з 16 липня 2025)
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникОлексій Гончарук
НаступникЮлія Свириденко
Віцепрем'єр-міністр України — міністр розвитку громад і територій
4 лютого — 4 березня 2020
Прем'єр-міністрОлексій Гончарук
ПопередникАльона Бабак
НаступникОлексій Чернишов
Голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації
1 серпня 2019 — 5 лютого 2020
ПопередникОлег Гончарук
Марія Савка (т.в.о.)[1]
НаступникВіталій Федорів (т.в.о.)[2]
Народився15 жовтня 1975(1975-10-15) (50 років)
Львів, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якнауковець, громадсько-політичний діяч, прем'єр міністр України
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнець
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка» (1997) Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат економічних наук
Політична партіянезалежний політик Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАнатолій Іванович Шмигаль
МатиІрина Феліксівна Шмигаль
У шлюбі зКатерина (1975)
ДітиАнна (2000), Софія (2007)
БратиДмитро Шмигаль (1980)
Нагороди
Командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Дени́с Анато́лійович Шмига́ль (нар. 15 жовтня 1975, Львів[3]) — український державний діяч[4], інженер-економіст. Перший віцепрем'єр-міністр — Міністр енергетики України з 14 січня 2026 року[5]. Колишній прем'єр-міністр України (з 4 березня 2020 по 17 липня 2025 року), колишній міністр оборони України (з 17 липня 2025 року по 13 січня 2026 року). Кандидат економічних наук (2003)[6]. Рекордсмен за тривалістю перебування на посаді серед усіх голів уряду незалежної України (понад 5 років)[7].

Голова Івано-Франківської ОДА (від 1 серпня 2019[8] до 5 лютого 2020[9]). Віцепрем'єр-міністр України — міністр розвитку громад і територій в уряді Олексія Гончарука (з 4 лютого по 4 березня 2020 року). Прем'єр-міністр України (з 4 березня 2020 по 17 липня 2025 року). Міністр оборони України з (17 липня 2025 року по 13 січня 2026 року).[10]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 15 жовтня 1975 року у Львові. 1997 року закінчив Львівську політехніку, інженер-економіст.

2003 року захистив кандидатську дисертацію в Інституті регіональних досліджень, на тему «Розвиток виробничої інфраструктури регіону в умовах ринкової економіки», і здобув науковий ступінь кандидат економічних наук[6].

У 2000-х займався бізнесом, був керівником департаменту економіки, інвестицій, промисловості та торгівлі Львівської ОДА (2009—2011), заступником обласного управління Фіскальної служби, віцепрезидентом компанії «Львівхолод» (з 2014).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1994—1995 роках працював менеджером у ТОВ «О'кей»[11].

З 1995 до 2003 працював на бухгалтерських посадах: 1995—1997 — у відділі неторгових операцій валютного управління АК «Електронбанк»; 1997—1998 — у ВАТ «Львівський автобусний завод»; 1998—1999 — у ЗАТ «З-Торговий дім», 1999—2003 — в ТОВ «ЛА ДІС».

У 2003—2005 — начальник фінансового відділу, начальник відділу управління фінансами та економічного аналізу, директор з економіко-стратегічного розвитку ЗАТ «Львівський автобусний завод».

З вересня 2005 по червень 2006 — заступник генерального директора у ТОВ «ЛА ДІС»[12].

З червня 2006 по серпень 2008 працює директором з економіки ТОВ "Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест», з вересня 2008 по вересень 2009 — генеральний директор ТОВ «Росанінвест».

У вересні-жовтні 2009 працював помічником голови Львівської обласної державної адміністрації та в.о. начальника головного управління економіки ОДА.

З жовтня 2009 до квітня 2011 керував головним управлінням економіки Львівської ОДА (2010 року головне управління економіки було перейменовано в головне управління економіки та інвестицій).

З серпня до грудня 2011 очолював правління громадської організації Інститут регіонального розвитку.

З січня до грудня 2012 працює у Львівській ОДА начальником головного управління економіки та промислової політики, з січня по грудень 2013 — директор департаменту економічного розвитку, інвестицій, торгівлі та промисловості Львівської ОДА.

З 2014 до квітня 2014 — помічник-консультант народного депутата України Романа Чернеги (7 скликання, Партія «УДАР» Віталія Кличка).

З травня до грудня 2014 працював заступником начальника головного управління Міндоходів Львівської області.

З січня 2015 до січня 2017 працював у ТОВ ТПК «Львівхолод» радником президента, віцепрезидентом, генеральним директором, членом Наглядової ради.

З січня 2017 до січня 2018 працював у ПАТ «ДТЕК Західенерго» заступником генерального директора з соціальних питань[13][14].

З січня 2018 до липня 2019 працював директором ДТЕК Бурштинська ТЕС, виконувач обов'язків заступника генерального директора з соціальних питань ПАТ «ДТЕК Західенерго».[15][16].

Участь у виборах

[ред. | ред. код]

2014 — на виборах до Верховної Ради — кандидат у народні депутати від виборчого округу № 121 (Львівська область). Самовисуванець. На час виборів — заступник начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області, безпартійний[17]

У 2015 році балотувався до Львівської облради від партії «Народний контроль»[18].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Уряд Дениса Шмигаля

1 серпня 2019 Президент Зеленський призначив Шмигаля головою Івано-Франківської ОДА[19], де він працював до 5 лютого 2020.

З 4 лютого до 4 березня 2020 — Віцепрем'єр-міністр України, Міністр розвитку громад і територій, замінив на посаді міністра Альону Бабак[20].

Прем'єр-міністр України (2020—2025)

[ред. | ред. код]
Денис Шмигаль та Президент США Джо Байден (квітень 2022)

З 4 березня 2020 року — Прем'єр-міністр України, у день призначення представив новий уряд, залишивши посади чотирьох міністрів вакантними[21].

Член Національної інвестиційної ради (з 12 березня 2020)[22]. Член РНБО з 13 березня 2020 року[23].

15 вересня 2021 року Шмигаль заявив, що виступає за введення подвійного громадянства, але не з Росією. Він вважав, що подвійне громадянство посилить Україну, але йому відмовили[24].

8 січня 2023 року Шмигаль заявив, що РФ створила в Україні найбільше у світі мінне поле[25].

19 січня 2023 року Кабінет міністрів вніс на розгляд в Раду законопроєкт яким передбачена заборона діяльності Українських релігійних організацій, пов'язаних з Росією[26].

26 лютого 2023 року Шмигаль заявив, що перемир'я з Росією не буде навіть через століття. Для цього РФ мала би стати демілітаризованою, денуклеаризованою та демократичною[27]. Шмигаль пояснив, що роззброїти Росію можна шляхом санкцій, відмовою від співробітництва з нею, конфіскації російських активів та військової допомоги Україні[27].

5 березня 2024 р. прем'єр-міністр України заявив, що Україна виділить 9,3 млрд грн на відновлення 12 українських областей[28].

18 квітня 2024 р. прем'єр-міністр Шмигаль заявив, що якщо переможе РФ, почнеться третя світова війна[29].

20 липня 2024 року Уряд виділив 24 млрд євро на купівлю дронів для ЗСУ[30]. Шмигаль заявив, що Україна перша держава, яка завершує Комплектування Сил безпілотних Систем[30].

25 серпня 2024 р. Шмигаль та очільник МЗС Туреччини обговорили активізацію торгово-економічної співпраці між Україною й Туреччиною. Україна розраховувала на швидку фіналізацію процедур щодо набуття угоди про вільну торгівлю[31].

Того ж року Уряд підтримав законопроєкт щодо ратифікації Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною[32].

27 серпня 2024 року Шмигаль запровадив принцип «Воюй або працюй», який передбачив низку заходів, які виведуть ринок праці з тіні[33].

13 жовтня Шмигаль заявив про запуск програми «Зроблено в Україні» для підтримки українського бізнесу, включаючи фінансування та пільгове кредитування. Українським підприємцям було виділено кредити на 335 млрд грн через програму «5-7-9»[34]

15 липня Шмигаль подав у відставку з посади прем'єр-міністра, а 16 липня Верховна рада ухвалила це рішення.

Міністр оборони України (2025—2026)

[ред. | ред. код]

16 липня 2025 Президент України подав до парламенту документи про призначення Шмигаля міністром оборони[35]. 17 липня ВРУ затвердила Юлію Свириденко прем'єр-міністром, а Шмигаля міністром оборони. Вперше з часів Юрія Єханурова колишній глава уряду був призначений на керівну посаду в силовому відомстві. За тиждень Шмигаль оголосив про призначення заступників: Івана Гаврилюка, Сергія Боєва, Анну Гвоздяр, Володимира Заверуху, Юрія Мироненка та Оксани Ферчук[36].

13 січня 2026 року, Верховна Рада підтримала відставку Дениса Шмигаля з посади міністра оборони України, рішення підтримало 265 депутатів.[10]

Перший віцепрем'єр-міністр — Міністр енергетики України

[ред. | ред. код]

14 січня 2026 року Верховна Рада України затвердила Шмигаля Першим віцепрем'єр-міністром — Міністром енергетики України[5].

Заяви

[ред. | ред. код]
Питання подавання води в окупований Крим — це не питання торгівлі з окупантом, це не питання якогось бізнесу, це питання гуманітарної відповідальності перед людьми, які живуть в Криму. Неподача туди води призведе до гуманітарної катастрофи... Там живуть українці, ми не перекриємо воду для українців[37].

Пізніше Прем'єр-міністр Шмигаль пояснив свою заяву про подачу води до Криму: «Позиція залишається незмінною: ми хотіли би подавати воду нашим громадянам, але не можемо і не маємо технічної змоги робити цього до деокупації півострова та повернення його до складу України»[38].

Крим — це Україна, а окупант не може нести відповідальність за українців, які там живуть...[37][39][40].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
Шмигаль та Шарль Мішель на перемовинах в Брюсселі в лютому 2021-го

Шмигаль схожий на бельгійського політика Шарля Мішеля (також 1975 р.н.), який був головою Європейської ради[41].

Перебував на посаді прем'єр-міністра довше, ніж будь-хто до цього[7].

6 травня 2023 року Шмигаль із Оленою Зеленською відвідали коронацію британського короля Чарльза III та королеви Камілли[42][43].

Рейтинги

[ред. | ред. код]
  • 2021 — № 7 серед 100 найвпливовіших українців за версією видання «Фокус». Його успіх пояснюють підтримкою Зеленського та ініціатив офісу Президента[44].
  • 2025 — № 5 у категорії «Політики» рейтингу «100 найвпливовіших українців» за версією видання Фокус.[45]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 11 червня 2019 року № 381/2019 «Про тимчасове виконання обов’язків голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації»
  2. ↑ Указ Президента України від 10 лютого 2020 року № 44/2020 «Про тимчасове виконання обов’язків голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації»
  3. ↑ Голова обласної державної адміністрації [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.] if.gov.ua
  4. ↑ Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 № 514-V
  5. ↑ а б Шмигаля призначили першим віцепрем'єром та міністром енергетики. РБК-Україна (укр.). 14 січня 2026.
  6. ↑ а б Науковці України [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] irbis-nbuv.gov.ua
  7. ↑ а б Прем’єр-рекордсмен. Денис Шмигаль і його феномен. Главком | Glavcom (укр.). 4 березня 2024. Процитовано 4 березня 2024.
  8. ↑ Указ Президента України від 1 серпня 2019 року № 574/2019 «Про призначення Д.Шмигаля головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації»
  9. ↑ Указ Президента України від 5 лютого 2020 року № 38/2020 «Про звільнення Д.Шмигаля з посади голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації»
  10. ↑ а б https://sud.ua/uk/news/ukraine/350764-verkhovnaya-rada-podderzhala-otstavku-denisa-shmygalya-s-dolzhnosti-ministra-oborony
  11. ↑ Хто такий Денис Шмигаль. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  12. ↑ Зв'язки з Януковичем і компромат: що відомо про фаворита Зеленського на крісло прем'єра. Politeka (укр.). 5 березня 2020. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  13. ↑ Шмигаль показав торішню зарплату й майно. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  14. ↑ Шмигаль запевняє, що ні з Павлюком, ні з Ахметовим не знайомий. Укрінформ. 31 січня 2020. Архів оригіналу за 12 жовтня 2022. Процитовано 12 лютого 2023.
  15. ↑ Івано-Франковську ОДА очолив колишній менеджер Ахметова. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  16. ↑ Zelensky decided on the heads of Lviv and Ivano-Frankivsk Regional State Administration. opinionua.com. 6 липня 2019. Архів оригіналу за липень 8, 2019. Процитовано 17 січня 2020.
  17. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  18. ↑ У списках до Львівської обласної ради — волонтери, юристи, громадські активісти [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] Твоє Місто (28 вересня 2015)
  19. ↑ Кабмін погодив призначення директора Бурштинської ТЕС Шмигаля на голову Івано-Франківської обладміністрації [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (24.07.2019)
  20. ↑ Парламент призначив нового віце-прем'єра. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  21. ↑ Шмигаль представив склад свого Кабміну. РБК-Україна. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
  22. ↑ Указ Президента України від 12 березня 2020 року № 79/2020 «Питання Національної інвестиційної ради»
  23. ↑ Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 80/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  24. ↑ Шмигаль: Подвійне громадянство має бути. Це посилить нас
  25. ↑ Шмигаль: Росія створила в Україні найбільше у світі мінне поле
  26. ↑ Шмигаль ініціював заборону УПЦ МП
  27. ↑ а б Шмигаль: примирення з Росією не буде навіть через століття
  28. ↑ Уряд виділив 9,3 млрд гривень на швидке відновлення 12 областей — Шмигаль
  29. ↑ Якщо Росія переможе, почнеться Третя світова — Шмигаль в інтерв'ю ВВС
  30. ↑ а б Уряд виділив ₴24 мільярди на закупівлю дронів — Шмигаль
  31. ↑ Денис Шмигаль та очільник МЗС Туреччини обговорили активізацію торгово-економічної співпраці
  32. ↑ Уряд підтримав законопроєкт ратифікації угоди про вільну торгівлю між Україною і Туреччиною — Шмигаль
  33. ↑ Буде принцип «воюй або працюй», який передбачає низку заходів, які виведуть ринок праці з тіні — Денис Шмигаль
  34. ↑ Комплексне рішення: Шмигаль розповів, як працюватиме програма «Зроблено в Україні»
  35. ↑ Денис Шмигаль очолив Міністерство оборони України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 липня 2025.
  36. ↑ В міністра оборони Шмигаля нові заступники: що про них відомо. РБК-Украина (укр.). Процитовано 31 липня 2025.
  37. ↑ а б Шмигаль про воду в Крим: треба подавати, бо там живуть українці. Українська правда. Архів оригіналу за 6 березня 2020. Процитовано 6 березня 2020.
  38. ↑ Радіо Свобода Daily: Прем\u0027єр Денис Шмигаль пояснив свою заяву про подачу води в Крим. Радіо Свобода. 7 березня 2020. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 27 вересня 2021.
  39. ↑ Женевська конвенція: Стаття 55. «Держава-окупант зобов'язана за допомогою всіх наявних коштів забезпечити постачання цивільного населення продовольством і санітарними матеріалами. Вона повинна, зокрема, ввозити необхідні харчі, санітарні матеріали та інші предмети в тих випадках, коли ресурси окупованих території будуть недостатні....»
  40. ↑ Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 6 березня 2020.
  41. ↑ Шмигаль у Брюсселі зустрів «брата-близнюка»: соцмережі вибухнули жартами. 24 канал. Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
  42. ↑ Зеленська і Шмигаль - у Вестмінстерському абатстві на церемонії коронації Чарльза III. www.ukrinform.ua (укр.). 6 травня 2023. Процитовано 14 листопада 2025.
  43. ↑ Шмигаль приїхав у Лондон на коронацію Чарльза ІІІ – DW – 05.05.2023. dw.com (укр.). Процитовано 14 листопада 2025.
  44. ↑ В ТОП-100 найвпливовіших українців потрапили восьмеро львів’ян: політик, медик та диригентка - lvivyes.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
  45. ↑ Рейтинг найвпливовіших українців 2025 року (укр.). Фокус. 23 серпня 2025. Процитовано 29 серпня 2025.
  46. ↑ LIETUVOS RESPUBLIKOS PREZIDENTAS DEKRETAS DĖL APDOVANOJIMO LIETUVOS VALSTYBĖS ORDINAIS IR MEDALIAIS.
  47. ↑ З нагоди Дня державності Литви – нагородження високопосадовців України. LRT (литовською) . 6 липня 2023. Процитовано 6 липня 2023.
  48. ↑ Доктори Honoris Causa. Офіційний сайт Національного університету «Львівська Політехніка». Процитовано 23 січня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шмигаль Денис Анатолійович
Шмигаль Денис Анатолійович
у соціальних мережах
Шмигаль Денис Анатолійович на сайті Facebook
Шмигаль Денис Анатолійович на сайті Telegram
Шмигаль Денис Анатолійович на сайті Twitter
Шмигаль Денис Анатолійович на сайті Instagram
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шмигаль_Денис_Анатолійович&oldid=47488643