Портал:Природничі науки
Природничі науки  Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки. До природничих наук зараховують :
Це лише основні природничі науки. Насправді сучасне природознавство є розгалужений комплекс, що включає сотні наукових дисциплін.Вони взаємопов'язані між собою і доповнюють одне одного. Одна тільки фізика об'єднує ціле сімейство наук (механіка, термодинаміка, оптика, електродинаміка і т. д.)..::::::::::::::::читати далі |
 Вибрана стаття Максима́льна трива́лість життя́ — згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів. Через важкість визначення, на практиці, це максимальна зареєстрована тривалість життя серед представників певної групи організмів, як більша з двох величин — найбільшого віку представника групи у момент смерті або віку найстарішого живого представника групи. Максимальна тривалість життя часто протиставляється середній тривалості життя (або очікуваній тривалості життя при народженні, що частіше використовується для людини). Середня тривалість життя залежить від умов мешкання представників групи, сприйнятливості до хвороб, числа нещасних випадків, самогубств і вбивств, тоді як максимальна тривалість життя практично винятково визначається швидкістю старіння. Епістемологічно максимальна тривалість життя також залежить від початкового розміру вибірки.::::::::::::::::читати далі |
 Вибране зображення |
Фізична термінологія Матерія (англ. matter, substance; нім. Stoff m, Materie f) — основа буття, яка проявляється у всій різноманітності і багатогранності об'єктів, процесів, явищ мікро-, макро- і мегасвіту. Існує в русі, розвитку та взаємоперетвореннях. Традиційно в фізичній картині світу виділяються два фундаментальні види матерії — речовина та фізичні поля. Однак, такий поділ є умовним, оскільки в рамках квантової теорії поля будь-яка частинка описується квантованим фізичним полем. Квантування полів надає їм ознаки корпускулярності. Різниця між, наприклад, електронами, які традиційно вважаються частинками речовини, і електромагнітним полем в тому, що кванти електромагнітного поля, фотони, є бозонами, тоді як електрони — ферміонами. Іншою ознакою, за якою матерію можна поділити на речовину й фізичні поля є наявність або відсутність маси. Якщо застосовувати таку класифікацію, то W і Z бозони потрібно було б віднести до речовини, тоді як нейтрино до полів. Загалом, для фізиків такий поділ несуттєвий.::::::::::::::::читати далі |
Астрономічна термінологія  Кометний пил — космічний пил кометного походження. Вивчення кометного пилу може надати інформацію про час формування комет, а отже, як вважають, часи формування Сонячної системи. Зокрема, довгоперіодичні комети більшу частину часу перебувають далеко від Сонця, де температура середовища надто низька, щоб відбувалося випаровування. Лише наближаючись до Сонця і тепла, комета вивільняє доступний для спостережень та досліджень газ і пил. Кометні пилинки стають видимими завдяки розсіюванню ними сонячного випромінювання. Також деяка частина сонячної енергії поглинається й випромінюється в інфрачервоному діапазоні. Яскравість відбивної поверхні (якою є пилинка) пропорційна її освітленості та відбивній здатності. А освітленість від точкового або сферично симетричного джерела (яким є Сонце) змінюється обернено пропорційно квадрату відстані від нього. У припущенні сферичності пилинки, кількість відбитого світла залежить від поперечного перерізу проєкції форми пилової частинки, а отже, пропорційна квадрату її радіуса. Ісаак Ньютон передбачав, що комета складається з твердого ядра, яке.::::::::::::::::читати далі |
Хімічна термінологія  НАДН-дегідрогеназний комплекс, відомий також як комплекс I чи НАДН-убіхінон-оксидоредуктаза — перший багатобілковий комплекс дихального ланцюга мітохондрій[1]. Багато копій комплексу містяться в мембранах прокаріотичних організмів, здатних до кисневого дихання та внутрішніх мембранах мітохондрій еукаріотичних клітин[2]. Коли йдеться про комплекс як про біохімічну структуру людини, комплекс I часто називають НАДН-дегідрогеназою. Цей комплекс відіграє центральну роль у процесах клітинного дихання та окисного фосфорилювання, адже майже 40 % протонного градієнту для синтезу АТФ утворюється саме цим комплексом. Комплекс I окиснює НАДН і відновлює одну молекулу убіхінону, яка вивільнюється в мембрану. На кожну окиснену молекулу НАДН комплекс переносить через мембрану чотири протони..::::::::::::::::читати далі |
Біологічна термінологія Квантова еволюція (від лат. quantum — скільки) — термін введений Дж. Сімпсоном (1944) для позначення особливої форми філетичної еволюції ( макроеволюції), що відбувається при переході даної популяції з однієї адаптивної вершини на іншу (нову або ту, що залишалася перш незайнятою). При такому переході вона повинна перетнути певну адаптивну «долину». Перехід на нову адаптивну вершину зазвичай роблять невеликі популяції, еволюція відбувається з надзвичайно високими швидкостями. Концепція пояснює високі темпи еволюції при формуванні великих таксонів ( родин, рядів, класів і т. д.).::::::::::::::::читати далі |
Екологічна термінологія Гомогенність фітоценозів (англ. homogeneity від грец. homogenes — однорідний) — флористична і структурна однорідність фітоценозів. Данелія (англ. Dagnelie) сформулював наступні ознаки гомогенного угруповання: ймовірність знайти особину кожного виду постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону розподілу Пуассона, всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти рослинність, яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів. Концепція континууму виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів (кореляційних плеяд). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність фітоценонів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою індексів гомогенності.::::::::::::::::читати далі |
Геологічна термінологія Осадонакопичення (рос. осадконакопление, англ. sedimentation; нім. Sedimentanhäufung f, Sedimentation f) –  Осадонакопичення - процес взаємодії поверхневих геосфер Землі – атмосфери, гідросфери і літосфери за участю різних організмів (біосфери), який веде до утворення осадів на поверхні суші, в ріках, озерах, морях, океанах. Джерело енергії для процесу осадконакопичення – сонячна радіація, що трансформується на поверхні Землі і у водних басейнах в різні біологічні і геологічні процеси. Джерелом речовини для утворення осадів є продукти вивітрювання і перемиву порід суші, берегів водних басейнів, життєдіяльності організмів, вулканічних вивержень і матеріалу, що надходить із космосу..::::::::::::::::читати далі |
Природничо-географічна термінологія  Зато́ка — частина океану, моря, озера, що заходить у суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми. Межі затоки визначають по прямій лінії між мисами біля входу або по певній ізобаті. За походженням розрізняють затоки океанічні та морські, за формою — воронкоподібна, витягнута, розгалужена; за властивостями вод — опріснена, солонуватоводна, солона; за глибиною — мілководні та глибоководні. Затоку можна називати бухтою, якщо вона є пристаніщем для кораблів чи суден і має причальні споруди чи, як мінімум, якорну стоянку для суден. Але бухтою може бути не тільки затока, а й частина естуарію..::::::::::::::::читати далі |
Астрономічна номенклатура  Со́нце (лат. Sol) — зоря, що є центром Сонячної системи, типова зоря головної послідовності спектрального класу G2. Воно майже ідеально сферичне і являє собою гарячу плазму, сплетену магнітними полями. Сонце складається з водню (~73% від маси і ~92% від об'єму), гелію (~ 25% від маси і ~ 7% від об'єму) та інших елементів з меншою концентрацією (менше 2% від маси) — заліза, нікелю, кисню, азоту, кремнію, сірки, магнію, вуглецю, неону, кальцію та хрому. Середня густина Сонця становить 1400 кг/м³. Температура поверхні Сонця становить близько 6000 К Сонце світить майже білим світлом, але через сильніше розсіювання і поглинання короткохвильової частини спектра атмосферою Землі пряме світло Сонця біля поверхні нашої планети набуває певного жовтого відтінку. Якщо небо ясне, то блакитний відтінок розсіяного світла складається з жовтуватим прямим сонячним світлом і загальне освітлення об'єктів на Землі стає білим.::::::::::::::::читати далі |
Хімічна номенклатура
Манга́н (символ Mn, рос. Марганец) — хімічний елемент з атомним номером 25. Метал, який відповідає цьому елементу — марганець.  Манган повільно реагує з водою, розчиняється в кислотах, реагує з усіма неметалами (при нагріванні), крім водню. Представлений в основному оксидами, карбонатами і в меншій мірі — силікатами мангану. Основні мінерали мангану: піролюзит, гаусманіт, псиломелан, манганіт, брауніт, родохрозит, родоніт. Крім того, манган містять мінерали: велініт. Внаслідок кристалохімічної близькості мангану до трьох найважливіших петрогенних елементів — Fe, Mg, Ca — широко представлений як ізоморфна домішка в породотвірних мінералах (олівінах, ґранатах, слюді, карбонатах). Значну кількість мангану містять залізо-марганцеві конкреції..::::::::::::::::читати далі |
Біологічна номенклатура  Камбала європейська, або Морська камбала європейська, Морська камбала велика (Pleuronectes platessa) — морська риба родини камбалові. Відрізняється від інших риб сильно сплющеним тілом і розташуванням очей на одній стороні. Очна сторона її оливково-коричнева з помаранчевими або темно-червоними плямами. Сліпа сторона тіла біла, іноді з жовтими або коричневими плямами. Голова та щелепи відносно невеликі, очі середнього розміру. Зуби краще розвинені на щелепах зі сліпої сторони. Краї луски гладкі, бокова лінія пряма. На голові між верхньою частиною зябрової щілини і очима ряд з 4-7 кісткових бляшок. У анальному плавці 48-59 променів. Звичайна довжина 25-50 см, але може досягати 90-100 см і ваги 5 — 7 кг. Статева зрілість настає у самиць у віці 3-7 років, а у самців — 2-6 років; тривалість життя становить 30 років..::::::::::::::::читати далі |
Геологічна номенклатура  Пегмати́т (єврейський камінь, письмовий граніт) (від грец. pégmatos - скріпляє, зв'язок) — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс), що залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд. Термін пегматит вперше був введений французьким мінералогом Рене Жюстом Гаюї у 1801 році для гірської породи, яка сьогодні відома під назвою "письмовий граніт", "графічний пегматит", "єврейський камінь", і виокремлюється тісним закономірним проростанням кварцу з польовим шпатом, котрі проростаючи один в одного, утворюють структуру, що нагадує староєврейські писання (власне пегматитовою структурою). B геології значення терміну пегматит поширилось і на геологічні тіла, в яких є структурно-текстурні ознаки, вперше описані для гранітних пегматитів. Пегматит Складається з польових шпатів, кварцу, біотиту, мусковіту. Виникає під час кристалізації залишкового магматичного розплаву і звичайно характеризується підвищеним вмістом SiO2, лугів та летких речовин. Кристалізація пегматитів, як правило, пов’язана з магмами гранітного складу, а також лужними магмами і значно рідше - з основними. Деякі пегматити містять поряд з основними мінералами (загальними для них і материнських порід) мінерали рідкісних елементів: Li, Rb, Cs, Be, Nb, Та, Zr, Hf, Th, U, Sc і ін.::::::::::::::::читати далі |
Природничо-географічна номенклатура  Гори́нь (біл. Гарынь, давня назва — Горина) — річка в Україні та Білорусі. Права притока Прип'яті (басейн Дніпра). Назва річки «Горинь» походить від староруського слова «горина» (гориста місцевість). У далекому минулому річка так і називалася Горина (бере свій початок між східними відногами пагористого пасма Вороняки, на висоті 345 м над рівнем моря). Довжина 659 км (у межах України — 577 км), площа водозабору 27700 км². Загальне падіння ріки 218 м. Середній похил річки 0,33 ‰.::::::::::::::::читати далі |
 Нові статті
|
Теми природничих наук
|
Добра стаття Річкові́ тера́си (долинні тераси, надзаплавні тераси) — частини річкових долин, які є відносно рівними, мало нахиленими (за течією та в бік річищ) східцеподібними утвореннями, що виникають у результаті спільної акумулятивно-денудаційної діяльності постійних водотоків. У своїх нижніх частинах річкові тераси, як правило, мають відносно круті уступи, якими контактують із заплавами річок; у верхніх — маловиразними «тиловими швами» межують зі схилами річкових долин чи інших терас. Під час повеневих підйомів рівня води в річках тераси ніколи не затоплюються водами. Утворення річкових терас, як правило, відбувається впродовж кількох основних етапів:
.::::::::::::::::читати далі |
Вибрані списки природничих наук  Птахи, занесені до Червоної книги України — список із 87 видів птахів, яких включено до останнього видання Червоної книги України (2009). У порівнянні з попереднім виданням (1994), до нового було включено на 20 видів більше, у списку такі птахи позначені *. У таблиці наведено охоронний статус виду відповідно до Червоної книги України та критеріїв Міжнародного союзу охорони природи [2]. Види наведено у систематичному порядку, вони належать до 12 рядів. Використано українські та наукові назви, наведені у Червоній книзі України..::::::::::::::::читати далі |
 Обрана ілюстрація |
Обраний життєпис природничих наук. Фізики Іва́н Па́влович Пулю́й (Ivan Puluj, Johann Puluj; 2 лютого 1845, містечко Гримайлів, Галицький округ, Королівство Галичини та Володимирії — 31 січня 1918, Прага) — український та австро-угорський фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства.
Початкову школу закінчив у Гримайлові й вступив до Тернопільської класичної гімназії, де разом з братами Олександром та Володимиром Барвінськими став співзасновником та активним діячем таємного товариства української молоді «Громада».::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Астрономи Томас Ґолд (англ. Thomas Gold; 22 травня 1920 — 22 червня 2004) — австрійський та американський астроном, біофізик та геофізик, член Лондонського королівського товариства і Національної АН США.
Коло наукових інтересів Голда дуже широке. У космології він є одним з авторів (разом з Г.Бонді та Ф.Хойлом) теорії стаціонарного Всесвіту (1948). Вивчив властивості замкнутого Всесвіту, в якому великомасштабні варіації густини можуть розглядатися як окремі всесвіти — підсистеми нижчого порядку. В рамках загальної теорії відносності обговорив питання, пов'язані з природою часу. Досліджував деякі проблеми динаміки Сонячної системи (рух осі обертання Землі, осьове обертання Меркурія, Венери)..::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Хіміки Васи́ль Іва́нович Атро́щенко (* 21 червня (3 липня) 1906, Юзівка, нині Донецьк — †16 червня 1991, Харків) — український хімік-технолог, педагог. Доктор технічних наук (1945). Професор (1945). Академік АН УРСР (обрано 17 березня 1972 року). Герой Соціалістичної Праці (1971). Заслужений діяч науки УРСР (1958). Батьки Василя Атрощенка переїхали на Донбас із села Плотки на Смоленщині. Майбутній учений народився в селищі Ново-Смолянинівської копалини біля Юзівки (нині Донецьк)... Від 1926 року Василь Іванович навчався на вечірніх дворічних професійно-технічних курсах майстрів азотної та коксохімічної промисловості. Після закінчення курсів його з посади столяра перевели на посаду лаборанта в центральну лабораторію азотно-хімічного заводу. Тоді ж юнака обрали членом заводського профспілкового комітету, де він керував роботою серед молоді. 1928 року за рекомендацією заводського комітету молодого працівника направили на навчання в Одеський вищий технікум загальної прикладної хімії..::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Біологи Іва́н Іва́нович Пуза́нов (* 13 (25) квітня 1885, Курськ, Росія — 22 січня 1971, Одеса) — український і російський зоолог і зоогеограф. Доктор біологічних наук (1938). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Народився в Курську. «Велику роль у розвитку моєї особистості, — згадував Пузанов, — зіграла наша перша поїздка в Крим, яка розкрила переді мною зовсім новий, яскравий світ…» 1904 року закінчив Курську класичну гімназію. І того ж року вступив на природниче відділення Московського університету. Великий вплив на формування особистості Пузанова мали лекції Климента Тімірязєва, Михайла Мензбіра. 1911 року закінчив Московський університет. Працював у ньому до 1917 року.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Екологи Ма́лишева Людми́ла Леоні́дівна (10 листопада 1954 — 29 серпня 2000) — український фізико-географ, геоеколог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народилась 10 листопада 1954 року в місті Києві. Закінчила 1977 року географічний факультет Київського університету. У Київському університеті працює з 1981 року молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору. Кандидатська дисертація «Ландшафтное обоснование выбора районов размещения АЭС (на примере Украинской ССР)» захищена у 1988 році. З 1992 року асистент кафедри фізичної географії, з 1995 року доцент, з 1999 професор, з 2000 завідувач кафедри географії України. Докторська дисертація «Теорія та методика ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій» захищена у 1998 році. Фахівець у галузі геохімії ландшафтів та ландшафтно-геохімічної екології.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Географи Ободовський Олександр Григорович (18 січня 1958 року) — український гідролог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народився 18 січня 1958 року Києві. Закінчив 1980 року Київський університет зі спеціальності «географ-гідролог». З 1980 року почав свій трудовий шлях інженером на географічному факультеті Київського державного університету, пізніше інженером-програмістом, старшим інженером Інформаційного обчислювального центру, у 1989–1992 роках асистент, з 1992 року доцент, з 2003 року професор кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету, з 1996 року заступник декана з наукової роботи географічного факультету. Кандидатська дисертація «Руслоформуючі витрати води річок рівнинної частини України» захищена у 1988 році в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова, докторська дисертація «Регіональний гідролого-екологічний аналіз руслових процесів» захищена в 2002 році в Київському національному університеті Тараса Шевченка.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Геологи Седергольм Якоб Йоханнес (20 липня 1863, Гельсінкі, — 26 червня 1934, там же) — фінський геолог і петрограф. Директор геологічної комісії Фінляндії (1893—1933 рр.). Геологія і петрографія докембрійських гірських порід Фінляндії. Увів у петрографію термін «мігматит» (1907) і опрацював вчення про мігматити. На честь Якоба Седергольма названо мінерал з групи піротину — седерхольміт (селенід нікелю b-NiSe)..::::::::::::::::читати далі |
Наукові-дослідні установи природничих наук  Гарвард-Смітсонівський центр астрофізики ( англ. Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics , CfA ) - ймовірно, найбільша у світі астрофізична організація. ЇЇ вчені працюють в рамках великих дослідницьких програм в галузі астрономії, астрофізики, науки про землю та Наука про космос і викладанні природничих наук. Своїм головним завданням центр проголошує поглиблення знань про Всесвіт і розуміння принципів його устрою шляхом наукових досліджень та розвитку астрономічної і астрофізичної освіти. .::::::::::::::::читати далі |
Наукові-освітні заклади природничих наук 150px| Одеський державний екологічний університет — ОДЕКУ (до 2001 р. називався Одеський гідрометеорологічний інститут, ОГМІ) — провідний виш у системі вищої екологічної та гідрометеорологічної освіти України, базовий виш Міністерства екології та природних ресурсів України. В інституті ведеться підготовка спеціалістів з вищою освітою за напрямком підготовки : «Гідрометеорологія», «Військова гідрометеорологія», «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», "Водні біоресурси", «Менеджмент», «Комп'ютерні науки». У складі університету Одеській коледж комп'ютерних технологій, Харківській і Херсонський гідрометеорологічні технікуми, Центр магістерської підготовки на базі Морського гідрофізичного інституту НАН України. Одеський державний екологічний університет має міжвідомчі навчально-науково-виробничі комплекси «Український центр гідрометеорологічної освіти», „Фізика довкілля (сумісно з Інститутом теоретичної фізики НАН України та Інститутом магнетизму НАН України), „Океанологія та морське природокористування” (сумісно з Морським гідрофізичним інститутом НАН України).::::::::::::::::читати далі |
Природничо-наукова періодика Ви можете додати сюди посилання на природничонаукові періодичні видання↓
}} |
Природничо-наукова література Ви можете додати сюди посилання на книги в області природничих наук↓
} |
 Категорії |
_-_Red_and_gold.svg/20px-Book_icon_(closed)_-_Red_and_gold.svg.png){kind=icon} Науково-популярні телепрограми та кінофільми«Сім кроків за обрій» — науково-популярний фільм, знятий в 1968 році на студії «Київнаукфільм» режисером Феліксом Соболєвим. Сенсаційний для свого часу фільм досліджує межі можливостей людського мозку, творчих і сенсорних здібностей людини. У кіноекспериментах, поставлених у фільмі, беруть участь: лічильник-феномен І. Шелушков; Б. Дрожін — людина, яка нібито володіє телепатичними і сенсорними здібностями; гросмейстер, чемпіон світу з шахів Михайло Таль, що дає у фільмі сеанс одночасної гри на десяти дошках наосліп; гіпнотизер В. Райков, який за допомогою гіпнозу домагається «вивільнення» потенційних можливостей серед учасників експерименту. .::::::::::::::::читати далі |
 Вікіпроєкти |
 Братні портали |
|
- ↑ Губський, 2000, с. 127.
- ↑ Гонський, 2002, с. 266.