Операція «Арктична витривалість»
Операція «Арктична витривалість» (англ. Operation Arctic Endurance) — військові навчання під проводом Данії 2026 року в Гренландії у складі Королівства Данія у відповідь на гренландську кризу.[1]
У відповідь на тривалі погрози Дональда Трампа щодо вторгнення або анексії Гренландії низка європейських держав НАТО почала направляти на острів військовий планувальний персонал,[2] зосереджений у столиці — Нууку.
Станом на 19 січня Данія направила до Гренландії 200 солдатів для посилення постійного персоналу Об'єднаного арктичного командування,[3] а пізніше того ж дня оголосила про відправлення «значного контингенту» своїх збройних сил.[4] 19 та 20 січня прибули додаткові військові[5][6] разом із генералом Пітером Гарлінгом Бойсеном (Peter Harling Boysen), начальником штабу сухопутних військ Королівської армії Данії, який заявив про готовність захищати Гренландію.[7] Данія повідомила, що розгортання може тривати 1–2 роки.[5]
Від початку свого другого терміну президент США Дональд Трамп заявляв, що Сполучені Штати мають анексувати Гренландію у Королівства Данія. Трамп висловлював бажання придбати цю територію, однак Данія та Гренландія заявили, що Гренландія не продається, і у відповідь він не виключив застосування сили.[8]
.jpg)
15 січня 2026 року у відповідь на погрози низка європейських держав НАТО, зокрема Франція, Німеччина та Швеція, направили військовий персонал до Гренландії для спільних навчань з метою демонстрації готовності захищати острів.[9][2]
Станом на 19 січня Данія направила до Гренландії 200 додаткових солдатів.[3] Того ж дня Данія оголосила про «значне» додаткове розгортання військ, яке мало прибути найближчим часом.[4] Пізніше того ж дня до Гренландії почали прибувати додаткові бойові підрозділи разом із начальником штабу сухопутних військ Королівської армії Данії генералом Пітером Бойсеном.[10] Генерал Бойсен заявив, що готовий захищати Гренландію у разі вторгнення.[7]
Спочатку було розгорнуто невелику кількість військових — близько тридцяти осіб;[11][12][13] однак початкові військові планувальники та розвідувальні групи не мали на меті самостійно стримувати дії США. Їхнім завданням була координація прибуття більших сухопутних, морських і повітряних сил, публічно обіцяних Францією та/або іншими європейськими державами: «Окрім демонстрації політичної підтримки, європейські війська, за словами однієї з залучених країн, перебували на короткій оціночній місії. Метою було визначити, яким може виглядати більш тривале наземне розгортання в Гренландії, зокрема для того, щоб запевнити США в серйозності намірів європейських членів НАТО щодо безпеки в Арктиці».[14] Війська також виконують роль «тригерних сил», за якої напад на них вважатиметься актом агресії проти європейських партнерів і спричинить відповідну реакцію.[15]
До ранку 15 січня багатонаціональна група зібралася у штаб-квартирі данського Об'єднаного арктичного командування (Arktisk Kommando) в Нууку «для оцінки умов можливого ширшого союзницького розгортання».[16] Станом на 18 січня в Нууку перебувало понад 100 військових і ще понад 100 — у Кангерлуссуаку.[17]
16 січня Бельгія оголосила, що направляє одного офіцера для участі в операції.[18][19]
Речник Міністерства національної оборони Канади 15 січня 2026 року заявив, що «на цей момент Збройні сили Канади не розпочинають жодних нових операцій у Гренландії».[20] 19 січня стало відомо, що Канада розглядає можливість направлення військ до Гренландії для посилення суверенітету Данії.[21]
До початку операції Данія вже мала до 150 військових, дислокованих у Гренландії та доступних для використання в межах операції. Вони переважно перебували під командуванням Об'єднаного арктичного командування та приймали союзні війська після їх мобілізації на острові. Підрозділи були оснащені невизначеною кількістю літаків Lockheed C-130 Hercules.[16][22] Данський літак Challenger 604 залучений до виконання завдань повітряного спостереження в Арктиці; з 2021 року один такий літак постійно базується в Кангерлуссуаку.[23] На початку 19 січня 2026 року данський генерал-майор Сьорен Андерсен повідомив, що до Нуука прибули додаткові 100 данських солдатів, а подібні за чисельністю підрозділи були також розгорнуті в Кангерлуссуаку.[5][24]
Естонія активно бере участь у планувальному комітеті операції та запропонувала можливу мобілізацію від п'яти до десяти військовослужбовців на запит Данії.[25]
Міністр оборони Ханно Певкур заявив, що особовий склад Сил оборони Естонії зрештою вирушить до Гренландії.[26]
Фінляндія оголосила про направлення двох офіцерів зв'язку для участі в операції.[13][27]
15 січня 2026 року до Гренландії прибуло до 15 французьких військовослужбовців; перше повідомлення про це підтвердив французький телеканал BFMTV.[28] Військові були сформовані з підрозділів 27-ї гірсько-піхотної бригади.[16] Президент Емманюель Макрон під час свого новорічного звернення до Збройних сил Франції заявив, що «початкова група французьких солдатів уже перебуває на місці та буде посилена в найближчі дні сухопутними, повітряними й морськими силами».[20] За даними Об'єднаного арктичного командування, станом на 18 січня французькі сили спеціальних операцій розпочали діяльність у Кангерлуссуаку.[17]
Німеччина оголосила про направлення 15 військовослужбовців, які увійшли до складу німецької розвідувальної групи.[29] Підрозділи належали до складу Бундесверу.[30] Розвідувальна група залишила Гренландію за графіком 18 січня,[31] і повернулася менш ніж за 48 годин, як і було заплановано.[32]
Ісландія направила двох представників Берегової охорони Ісландії для підготовки до проведення навчань.[33]
16 січня до Гренландії були направлені два військовослужбовці Збройних сил Нідерландів. За словами міністра оборони Рубена Брекельманса, у короткостроковій перспективі можливе направлення додаткових військових підрозділів.[34]
Міністр оборони Норвегії оголосив про направлення двох військовослужбовців до Гренландії, які братимуть участь в операції.[35][36]
- ↑ Meredith, Sam (15 січня 2026). NATO nations deploy to Greenland after tense White House talks. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2026. Процитовано 15 січня 2026.
- ↑ а б Denmark and allies boost Greenland military footprint as Trump ramps up pressure. POLITICO (брит.). 14 січня 2026. Процитовано 15 січня 2026.
- ↑ а б Dansk TV2: Danmark sender et større antall soldater til Grønland. Aftenposten. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ а б Danmark sender "substantielt bidrag" til Grønland. TV2. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ а б в Denmark sends more troops to Greenland. Politico. Процитовано 20 січня 2026.
- ↑ Denmark sends more troops to Greenland amid tensions with Trump. AJE. Процитовано 20 січня 2026.
- ↑ а б в Denmark’s Army Chief Says He’s Ready to Defend Greenland. The Atlantic. Процитовано 20 січня 2026.
- ↑ Why does Trump want Greenland, and what could it mean for NATO?. www.bbc.com (брит.). 15 січня 2026. Архів оригіналу за 14 січня 2026. Процитовано 15 січня 2026.
- ↑ The Danish Armed Forces expand their presence and continue exercises in Greenland in close cooperation with allies. fmn.dk. Danish Ministry of Defence. Архів оригіналу за 15 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.; European nations send additional troops to Greenland as US annexation threats escalate. cnn.com. cnn.com. 15 січня 2026. Архів оригіналу за 16 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.; Groenland : le timide bras de fer engagé par les Européens avec Trump. lefigaro.fr. lefigaro.fr. 16 січня 2026. Архів оригіналу за 16 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.; Europeans send troops to Greenland as Trump presses claim. reuters.com. reuters.com. 15 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.
- ↑ Trump-Greenland latest: Danish troops arrive with army chief after US president refuses to rule out military force. The Independent. Процитовано 20 січня 2026.
- ↑ Arctic Endurance, al via l'esercitazione europea in Groenlandia: chi partecipa alla missione (e qual è l'obiettivo). Militari già sull'isola. ilmessaggero.it. ilmessaggero.it. 16 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.
- ↑ Groenlandia, scattata la missione "Arctic Endurance": cosa sapere. tg24.sky.it. tg24.sky.it. 16 січня 2026. Архів оригіналу за 16 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.
- ↑ а б European military personnel arrive in Greenland as Trump says US needs island. bbc.com. bbc.com. 16 січня 2026. Архів оригіналу за 18 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.
- ↑ Bryant, Miranda; Sabbagh, Dan (15 січня 2026). Greenland's defence is 'common concern' for Nato, Danish PM says as European troops fly in. The Guardian. Процитовано 20 січня 2026.
- ↑ Brewster, Murray (15 січня 2026). Denmark sets a military tripwire. It's a message to Trump more than Russia or China. CBC News. Архів оригіналу за 16 січня 2026. Процитовано 19 січня 2026.
{{cite web}}: символ зміни рядка в|title=на позиції 8 (довідка) - ↑ а б в Charpentreau, 2026.
- ↑ а б Over 200 soldater i Grønland lige nu. tv2.dk. 18 січня 2026. Архів оригіналу за 18 січня 2026. Процитовано 18 січня 2026.
- ↑ La Belgique participe à la mission de reconnaissance au Groenland et enverra un officier (фр.). RTBF. 16 січня 2026. Архів оригіналу за 17 січня 2026. Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ La Belgique envoie un officier au Groenland pour démonter son « engagement au sein de l'OTAN » (фр.). Brussels Morning. 16 січня 2026. Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ а б Politico, 2026.
- ↑ Carney weighs sending soldiers to Greenland for military exercises with NATO allies: sources. CBC. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ Networks, Media; Deyl, Daniel (16 січня 2026). Arctic Endurance demonstrates Europe's resolve and caution. EU Perspectives (амер.). Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ The Search and Rescue Service in Greenland SAR – Greenland (PDF). June 2020. Процитовано 15 серпня 2023.
- ↑ Denmark sends more troops to Greenland ahead of NATO Arctic exercise | Just The News. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ Estonia prepared to send troops to Greenland military exercises if requested. ERR. 15 січня 2026. Процитовано 18 січня 2026.
- ↑ Minister: Estonian soldiers will not go to Greenland to fight Americans. ERR. 16 січня 2026. Процитовано 18 січня 2026.
- ↑ Finland preparing to send two liaison officers to Greenland. 15 січня 2026. Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ Adnkronos (15 січня 2026). Groenlandia, arrivati i primi militari dalla Francia: news di oggi. Adnkronos (it-IT) . Архів оригіналу за 16 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.Bryant, Miranda; Sabbagh, Dan (15 січня 2026). Greenland's defence is 'common concern' for Nato, Danish PM says as European troops fly in. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 16 січня 2026.
- ↑ Deleon, Nina (16 січня 2026). 4 European Countries Are Sending Troops to Greenland to Help Defend Possible U.S. Attack. BlackNews.com. Процитовано 16 січня 2026.
- ↑ Deutschland schickt Soldaten nach Grönland. bild.de (нім.). 15 січня 2026. Архів оригіналу за 15 січня 2026. Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ Bundeswehrsoldaten reisen wieder ab. spiegel.de (нім.). 18 січня 2026. Архів оригіналу за 18 січня 2026. Процитовано 18 січня 2026.
- ↑ Ismar, Georg (19 січня 2026). Bundeswehr: Grönland-Abzug nicht wegen Trump – eine Aufgabe bleibt unerledigt [German Armed Forces: withdrawal from Greenland not because of Trump – one task remains unfinished]. Süddeutsche.de (нім.). Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ Landhelgisgæslan sendir tvo fulltrúa til Grænlands. Morgunblaðið (ісл.). 14 січня 2026. Процитовано 18 січня 2026.
- ↑ Niet één, maar twee Nederlandse militairen naar Groenland. nos.nl (нід.). 16 січня 2026. Архів оригіналу за 16 січня 2026. Процитовано 16 січня 2026.
- ↑ "Which path will you choose?": White House publishes resonant photo about Greenland's future. Ukrainian National News (UNN) (англ.). 14 січня 2026. Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ Siste nytt om Grønland. VG (норв.). 14 січня 2026. Процитовано 17 січня 2026.