Молдова

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Молдова (значення).

Республіка Молдова рум. Republica Moldova
Прапор Герб
Девіз: Limba noastra-i o comoara
Гімн: Limba noastră
Розташування Молдови
Столиця	Кишинів 47°00′ пн. ш. 28°55′ сх. д.
Офіційні мови	румунська
Форма правління	Парламентська республіка
- Президент	Мая Санду
- Прем'єр-міністр	Александр Мунтяну
Формування
- Молдовське князівство	1346
- Бессарабська губернія	1812
- Молдовська Демократична Республіка	15 грудня 1917
- об'єднання з Румунією	9 квітня 1918
- Молдовська АРСР	12 жовтня 1924
- Молдовська РСР	2 серпня 1940
- незалежність від Радянського Союзу	27 серпня 1991b
- вступ до ООН	2 березня 1992
- прийняття конституції	29 липня 1994
Площа
- Загалом	33 843 км² (135-а)
- Внутр. води	1,4 %
Населення
- оцінка (1 січня 2023)	2 512 758 (129-а)
- Густота	129/км² (81-а)
ВВП (ПКС)	2024 р., оцінка
- Повний	▲ $43,862 млрд. (136-те)
- На душу населення	▲ $17 902 (91-ше)
ВВП (ном.)	2024 рік, оцінка
- Повний	▲ $18,356 млрд. (130-те)
- На душу населення	▲ $7 488 (92-ге)
ІЛР (2023)	▲ 0,7% (високий) (90-а)
Валюта	Молдовський лей (MDL)
Часовий пояс	EET (UTC+2)
- Літній час	EEST (UTC+3)
Коди ISO 3166	MD / MDA
Домен	.md
Телефонний код	+373
1 (гагаузька та російська є офіційними в Гагаузії) 2 Перепис 2004 (National Bureau of Statistics; без Придністров'я і міста Тігіна) 3 Включаючи Придністров'я (дані ООН)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Молдова

Молдо́ва (рум. Moldova), офіційна назва — Респу́бліка Молдо́ва (рум. Republica Moldova) — держава у Східній Європі, має вихід до моря через річку Дунай у районі села Джурджулешти. На півночі, сході й півдні межує з Україною, на заході — з Румунією. Столиця — місто Кишинів. Площа країни — 33 843 км² (135 місце у світі). Населення країни — 2,458 млн. Адміністративно поділяється на 39 одиниць першого рівня: 32 райони, 5 муніципіїв та 2 автономні утворення — Гагаузію та Придністров'я.

Більша частина молдовської території входила до складу Молдавського князівства з XIV століття до 1812 року, коли вона була відділена Османською імперією (до якої Молдова була васальною державою) до Російської імперії і стала називатися Бессарабією. У 1856 році Південну Бессарабію було повернуто до Молдови, яка через три роки об'єдналася з Волоським князівством, щоб утворити Румунію, але російське панування над регіоном було відновлено 1878 року. Під час Російської революції 1917 року Бессарабія ненадовго стала автономною державою у складі Російської Республіки, відомої, як Молдовська Демократична Республіка. У лютому 1918 Молдовська Демократична Республіка проголосила незалежність, а пізніше того ж року об'єдналася з Румунією після голосування своїх парламентів. Це рішення було оскаржене Радянською Росією. 1924 року включена до складу Української СРР як Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (МАРСР) на частково заселених молдаванами територіях на схід від Бессарабії. 1940 року, скориставшись угодою з Німеччиною, Радянський Союз змусив Румунію передати Бессарабію Радянському Союзові, що призвело до створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (МРСР), яка включала більшу частину Бессарабії та найзахіднішу смугу колишньої МАРСР (на схід від Дністра).

27 серпня 1991 року у процесі розпаду Радянського Союзу, Молдавська РСР проголосила незалежність і отримала назву Молдова. Конституція Молдови була прийнята в 1994 році. Смуга молдовської території на східному березі Дністра з 1990 року фактично перебуває під контролем уряду так званої «Придністровської Молдавської Республіки».

Через зменшення промислового та сільськогосподарського виробництва після розпаду Радянського Союзу сфера послуг зросла, і стала домінувати в економіці Молдови, і нині становить понад 60 % ВВП країни. Її економіка є найбіднішою в Європі за рівнем населення та має найнижчий показник людського розвитку на континенті.

Молдова — парламентська республіка з президентом на посаді глави держави та прем'єр-міністром на посаді глави уряду. Країна є членом Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Світової організації торгівлі (СОТ), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), ГУАМ, Співдружності Незалежних Держав (СНД) та Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Етимологія

Назва «Молдова» походить від однойменної річки, чия долина була політичним центром раннього Молдавського князівства. Назва річки «Молдова» походить із легенди про дівчину на ім'я Молдова, що чекала свого коханого з війни, проте він загинув і її хотіли видати заміж за заможного пана. Молдова натомість стрибнула у річку, навіки залишившись цнотливою^{[джерело?]}.

За іншою версією, яку розповіли молдавські історики Димитрій Кантемір і Григорій Уреке, князь Драгош I полював на тура, і під час полювання в річці, яка тепер відома як Молдова потонув гончак князя, якого звали Молдова. З тих пір, за легендою, річку так і назвали, а князю так сподобалися навколишні землі, що він там оселився.

Румунський історик Богдан Петричейку-Гашдеу, пов'язав назву річки Молдова з Мулде, річкою в Саксонії, та Молдау, німецькою назвою чеської річки Влтава. Він доводив занесення назви річки готами, у готській мові яких слово «мулда» означає «прах», «пил». На додачу, в Румунії є інша річка, яка має назву від цього кореня, але вже зі слов'янських мов — Прахова, що походить від слова «прах» і має тотожне значення з готським «мулда».

Румунський мовознавець Йоргу Йордан вважав, що слово походить від «молід» — смерека, але втрату «і» важко пояснити на основі фонетики румунської мови.

Від XIV ст. в українській мові Молдову традиційно називали Молдавією, Молдавою, або Молдавською землею. З кінця 1980-х країну стали називати на румунський лад.

Природа

Топографічна мапа Молдови

Молдова займає невелику територію між річками Прут і Дністер і вирізняється значним природним різноманіттям, обумовленим перехідним географічним положенням між Східноєвропейською рівниною і Балканським півостровом. Природа є результатом взаємодії численних факторів — геологічних, кліматичних, біогеографічних і антропогенних. Незважаючи на невеликі розміри, країна має різноманітні ландшафти, багатий рослинний і тваринний світ, а також мережу природоохоронних територій, що зберігають цінні екосистеми.

Країна розташована на південному сході Європи між 26 й 30 градусами східної довготи і 45 й 48 градусами північної широти. На півночі, сході й півдні межує з Україною, на заході — з Румунією. Площа країни — 33 843 км² (136 місце у світі). Найбільша довжина території з півночі на південь — 350 км, а із заходу на схід — 150 км, на півдні відстань між західним і східним кордоном скорочується до 20—50 км.

Геологія

Скеля Сфінкс над річкою Прут

Науковий заповідник Ягорлик. Урочище Сухий Ягорлик

Геологічна та палеонтологічна пам'ятка природи Буздудженська ущелина

Геологія Молдови є відображенням складного та багатоступеневого геологічного розвитку, що охоплює понад 1 млрд років геологічної історії. Територія країни розташована на південному заході Східноєвропейської платформи й характеризується переважно платформним типом будови з відносно стабільною тектонічною основою. Водночас у південній та південно-західній частинах країни спостерігаються ознаки складчастих структур, пов'язаних з межовими зонами платформ і альпійських геосинклінальних областей.

Територія країнии належить до трьох основних геотектонічних одиниць: 1 — південно-західного борту Східноєвропейської платформи; 2 — платформного Причорноморського прогину; 3 — складчастої Переддобруджинської зони. Основну частину території займає Східноєвропейська платформа, представлена фундаментом із докембрійських кристалічних порід, перекритим осадовим чохлом, що сформувався протягом палеозою, мезозою та кайнозою.

Кристалічний фундамент залягає на глибинах від 400 м на півночі до понад 3000 м на південному заході. Він утворений переважно архейськими та протерозойськими гранітоїдами, гнейсами, кристалічними сланцями. Фундамент є залишками давнього континентального ядра, яке сформувалося понад 1,5 млрд років тому. Він виступає на поверхню лише в межах Українського щита на північному сході країни, поблизу кордону з Україною, але здебільшого прихований під потужним осадовим чохлом.

Осадовий чохол Молдови має потужність від кількох сотень до понад 3000 м і представлений породами всіх основних геологічних ер. Палеозойські відклади представлені головним чином пісковиками, алевролітами, сланцями, вапняками. Більшість порід залягає на значних глибинах і виявляється лише у свердловинах; Мезозойські відклади представлені в основному вапняками, мергелями, доломітами, які формувалися в морських умовах. Поширені в межах Центральної та Південної Молдови, де є численні виходи крейдяних та юрських порід. Верхньокрейдяні вапняки формують в країні карстові ландшафти й водоносні горизонти. (66 млн. років — донині). Кайнозой поділяється на палеоген, неоген і четвертинний період. Палеоген представлений глинами, пісками, мергелями, що формувалися в умовах мілководного моря. У неогенових відкладах переважають глини, піски, вапняки, часто з рештками фауни. Це період активного формування рельєфу. Антропоген представлений алювіальними, еоловими, делювіальними та льодовиковими відкладами; особливо поширені леси та лесовидні суглинки, які вкривають великі площі на півночі та в центрі країни.

Тектонічна будова Молдови є відображенням положення на межі стабільної платформи та активніших периферій. Основними тектонічними елементами є платформні блоки (стабільні, з незначною дислокацією), зони тектонічних порушень (наприклад, Преддобруджинський прогин, де спостерігаються згини, розломи, флексури), грабени та горсти (локальні структурні елементи, що свідчать про розтяг і стиск земної кори). У південно-західній частині країни фіксується складчаста будова, яка свідчить про вплив альпійських тектонічних процесів у неоген-четвертинний період.

Хоча основна частина території Молдови відносно сейсмічно спокійна, південні та південно-західні регіони відчувають вплив землетрусів з Вранчанської зони (Румунія), яка є одним з найактивніших сейсмічних осередків в Європі. Землетруси в цій зоні мають глибини 80—60 км і можуть викликати помірні коливання в межах Молдови, особливо в районі Кагула, Бєльців, Кишинева.

Рельєф

Кодри. У однойменному науковому заповіднику

Пагорбиста рівнина

Рельєф Молдови вирізняється порівняно невеликою абсолютною висотою, але водночас значною різноманітністю форм. Країна розташована в межах південно-західної окраїни Східноєвропейської рівнини, що зумовлює переважання хвилястих рівнин, плато та горбистих височин. Гірські системи тут відсутні, однак рельєф Молдови далеко не одноманітний і має виразну розчленованість.

Середні абсолютні висоти території становлять 150—200 м над рівнем моря. Найвищі ділянки зосереджені в центральній і північній частинах країни, де розташована Молдовська височина. Саме тут знаходиться найвища точка держави — пагорб Баланешти (Бєлянська гора), висотою близько 430 м. Височина, як і інші височини країни, видовжена в субмеридіональному напрямі, має хвилясту поверхню з чергуванням підвищень і знижень, сильно розчленовану долинами річок, балками та ярами. Таке розчленування є наслідком тривалої водної ерозії та лесового складу порід.

Особливою орографічною ділянкою є Кодри — центральна горбиста область, яка вирізняється найбільшою лісистістю та складним мікрорельєфом. Кодри займають 14,5 % площі Молдови. Вертикальне розчленування рельєфу тут становить 200—300 м, спостерігаються круті схили, глибокі балки, яри та вузькі вододіли. Рельєф Кодр відіграє важливу роль у формуванні локальних кліматичних умов, зокрема підвищеної вологості та меншої континентальності.

Північні райони Молдови займають хвилясті плато з помірною розчленованістю, де абсолютні висоти коливаються в межах 250—350 м. Тут рельєф більш вирівняний, але також ускладнений яружно-балковою мережею, особливо в зонах інтенсивного землеробства. Південна частина країни поступово переходить у Буджацьку рівнину, що характеризується низькими висотами (100—150 м), слабкою розчленованістю та переважанням акумулятивних форм. Для цього регіону типові поди, зниження та сухі балки, які заповнюються водою лише під час інтенсивних опадів. На північному сході розташовані відроги Подільської височини.

У межах Молдови виділяються також Придністровська й Тігецька височини, а на півдні — Нижньодністровська рівнина й західну околиця Причорноморської низовини.

Велику роль у формуванні рельєфу Молдови відіграють річкові долини. Найбільш виразною є долина Дністра, яка глибоко врізається в поверхню, утворюючи круті схили, тераси та місцями каньйоноподібні форми. У межах Подністров'я поширені карстові явища, зокрема печери, карстові воронки та зсуви. Долина Прута, навпаки, має ширшу та пологішу будову з добре розвиненими заплавами й надзаплавними терасами.

Клімат

Дністер. Повінь у Тирасполі

Яскраве літнє сонце

Осіння стежка, парк Думітру Рашкану

Зимовий пейзаж

Клімат Молдови помірно континентальний із рисами степового клімату, із теплим літом, порівняно м'якою зимою та нестійким режимом опадів. Він формується під впливом циркуляції повітряних мас з Атлантики, Арктики і Центральної Азії. Важливу роль відіграє і рельєф: у підвищених частинах країни клімат дещо вологіший, у південних — посушливіший. Важливу роль у формуванні кліматичних умов відіграє Чорне море, розташоване на південному сході — на відстані приблизно 100 км від південного кордону країни. Хоча безпосередній вплив моря обмежений, морські повітряні маси іноді доходять до території Молдови, пом'якшуючи температурні коливання. Переважають північно-західні та південно-східні вітри.

Молдова належить до регіонів з досить теплим кліматом. Середньорічна температура повітря коливається в межах від +9 до +11 °C залежно від району. Зими м'які, іноді холодні внаслідок вторгнення арктичних повітряних мас. Середня температура січня від −2 до −5 °C, але в окремі роки можливі морози від −20 до −25 °C. Середні температури січня на півночі −5 °C, на півдні −2 °C. Абсолютний мінімум –36 °C. Зимовий період триває від грудня до лютого, проте сніговий покрив нестійкий, а відлиги трапляються доволі часто. Особливістю клімату є можливість сильних вітрів і хуртовин. Тривалість безморозного періоду становить до 180 днів.

Весна настає швидко, переважно в березні. Вже в квітні встановлюється стабільна плюсова температура, активно розвивається рослинність. Проте ймовірні зворотні похолодання та пізні заморозки — до початку травня, що створює ризики для сільського господарства. Літо спекотне, сонячне й сухе. Середня температура липня від +21 до +24 °C, але в окремі періоди температура перевищує +35 °C. Абсолютний максимум +41 °C. Літо часто супроводжується посухами, особливо в південних районах, що обумовлює дефіцит вологи для сільськогосподарських культур. У той же час періодично виникають короткочасні зливи з грозами та градом. Сума активних температур вище 10 °C зазвичай становить 3200—3500 °C.

Осінь тепла та затяжна, особливо у вересні та на початку жовтня. У цей період часто спостерігається «бабине літо» з високими температурами вдень і прохолодними ночами. З листопада відчутно знижується температура, а вологість зростає. Осінь супроводжується затяжними туманами й мряками.

Кількість опадів у Молдові становить в середньому 400–600 мм на рік, при чому максимальна кількість припадає на період з травня по липень. Найменше опадів фіксується взимку. Розподіл опадів по території нерівномірний: у північних та центральних районах випадає більше опадів (до 700 мм), у південних — менше (300—400 мм), що зумовлює посушливі умови влітку. Найбільше опадів випадає в травні—червні; зимові опади випадають переважно у вигляді нестійкого снігу. Опади носять переважно зливовий характер, супроводжуються грозами, шквалами, іноді градом. Через це можливе виникнення ерозійних процесів на схилах і паводків у невеликих річках.

Клімат сприятливий для сільського господарства, проте є ризики посух, пилових бур, весняних заморозків. Проте висока континентальність, нестабільність опадів і ризик кліматичних екстремумів потребують адаптаційних заходів, зокрема використання зрошення, впровадження посухостійких сортів, агротехнічних прийомів боротьби з ерозією ґрунтів, захисту від граду й заморозків.

У XXI столітті Молдова, як і більшість регіонів Європи, стикається з наслідками глобального потепління. Основними тенденціями є зростання середньорічної температури, збільшення кількості екстремально спекотних днів, посилення посух у літній період, нестабільність опадів (чергування тривалих засух і короткочасних злив), ризик втрати частини урожаю через кліматичні аномалії.

Внутрішні води

Геологічна та палеонтологічна пам'ятка природи над крутим берегом річки Дністер

Річка Реут

Запруда на річці Чугур

Озера Нижнього Пруту — водно-болотні угіддя міжнародного значення

Республіка Молдова — невелика держава в Східній Європі, яка за своїм географічним розташуванням не має виходу до моря. Головною складовою гідрографічної мережі країни є її річки й струмки. Водотоки Молдови належать до басейну Чорного моря. Загалом у країні налічується понад 3600 річок і струмків різних розмірів і довжини. З них близько 250 водотоків мають довжину понад 10 км, і лише 9 річок перевищують 100 км у довжину. Найбільші з них — це Дністер і Прут, які є транскордонними річками і забезпечують основну частину поверхневих вод країни.

Дністер — одна з найдовших річок Східної Європи (понад 1360 км у довжину), бере початок у Карпатах, перетинає територію України, течії якої визначають частину молдовського кордону, а потім впадає в Чорне море на українській території. Це головний водотік Молдови за обсягом стоку та довжиною русла всередині країни. У межах Молдови Дністер формує близько 57 % усіх водних ресурсів, але лише менше 30 % води утворюється безпосередньо на території країни — решта надходить із суміжних басейнів. Водність Дністра характеризується значними сезонними коливаннями: навесні переважають паводки через танення снігу й дощі, а влітку часто буває маловоддя. Сучасні дослідження показують, що кліматичні зміни призводять до зниження річкового стоку, особливо в літній період, що створює ризики для водопостачання, сільського господарства та екосистем.

Друга важлива річка — Прут, яка є правою притокою Дунаю. Прут формує частину західного кордону Молдови з Румунією і забезпечує близько 24 % водних ресурсів країни. У межах басейну Прута є велика система накопичувальних водойм, з яких найбільшою є водосховище Стинка-Костешти. Крім того, всередині басейну існують численні озера й менші притоки, які забезпечують локальне водопостачання. Притоками є Чугур, Ларга.

Окрім двох основних річок, Молдова має й декілька середніх і малих водотоків, які відіграють важливу роль у локальному гідрологічному режимі. До них належать Реут (одна з довших приток, що тече повністю в межах країни), Бик, Ботна, Кам'янка та інші водотоки, що формують складну гідрографічну мережу.

Природних озер у Молдові небагато, і вони переважно невеликі за розмірами. Багато заплавних озер. Найбільше природне озеро — Белеу (площа 6,3 км²) у долині Прута. Однак у країні багато штучних водойм: понад 80 великих накопичувальних водосховищ та тисячі ставків, які створювалися для іригації, регулювання стоку, рибництва й рекреації. Основні водосховища: Гідігіцьке, Дубоссарське, Комратське, Котовське, Тараклійське та інші. Водосховища виконують важливі функції: вони накопичують воду під час паводків, постачають запаси під час посух, забезпечують іригацію полів, а також є частиною системи водопостачання міст і селищ.

Підземні води Молдови формують окремий важливий компонент водних ресурсів. У деяких районах, особливо де відсутні великі поверхневі джерела, ґрунтові води стають головним джерелом питної води. Наприклад, у багатьох районах басейну Прута питну воду забезпечують саме підземні горизонти. Хоча кількість підземних вод загалом менша за обсяги поверхневих, їх значення для водопостачання регіональних громад важко переоцінити, особливо в контексті посух та зміни клімату.

Ґрунти

Дурлештський ліс на опідзолених чорноземах

Широколистяний ліс на сірих лісових ґрунтах

Яр - результат ерозійних процесів (геологічна та палеонтологічна пам'ятка природи Оголення етулійської глини)

Ґрунтоутворення на території Молдови зумовлене поєднанням кількох природних факторів, зокрема сприятливого помірно континентального клімату, переважно рівнинного і горбистого рельєфу, добре структурованим і багатим на мінерали материнським породам (лесам і лесовидним суглинкам) та лучно-степової і лісостепової рослинності, що забезпечувала достатню кількість органіки для гумусоутворення. Завдяки цим чинникам на більшій частині території країни сформувалися родючі чорноземні ґрунти.

Основними типами ґрунтів Молдови є:

• Чорноземи. Займають близько 75 % території країни. Вони представлені кількома підтипами:
  • типові чорноземи (найпоширеніші, формуються на лесових породах у центральній частині країни; мають глибокий гумусовий горизонт (до 100 см), високий вміст гумусу (6–8 %) та хорошу водоутримувальну здатність;
  • опідзолені чорноземи (поширені переважно в північних і північно-західних районах, де більше опадів і дещо вищий рівень зволоження; характеризуються легким опідзоленням верхніх горизонтів);
  • карбонатні чорноземи (поширені в південних і південно-східних районах, мають підвищений вміст карбонатів кальцію, що позитивно впливає на родючість, проте знижує кислотність).
• Сірі лісові та темно-сірі ґрунти. Займають близько 16 % території і поширені в лісисто-горбистій місцевості, переважно в центральній частині Молдови, зокрема в Кодрах. Характеризуються меншим вмістом гумусу (3—5 %), кислою або слабокислою реакцією, доброю структурованістю та частковим опідзоленням. Формуються під широколистяними лісами на суглинкових материнських породах.
• Лучні та лучно-чорноземні ґрунти. Поширені в заплавах річок Дністер, Прут, Реут, Бик та інших. Утворюються під впливом постійного зволоження і лучної рослинності. Характеризуються високим вмістом гумусу (до 6 %), підвищеною вологомісткістю та високою біологічною активністю.
• Каштанові ґрунти. Поширені на крайньому південному заході Молдови (поблизу м. Кагул) у зоні сухих степів. Вони формуються за умов дефіциту вологи, тому мають світлий колір, менший вміст гумусу (2—3 %) та підвищену лужність.

Рослинний світ

Попри свої скромні розміри та відносно рівнинний рельєф, Молдова вражає своїм рослинним різноманіттям. Рослинний світ країни поєднує типові для Центральної та Східної Європи флористичні комплекси та рослинні угруповання, а також окремі ендемічні та охоронювані види.

Флора

щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas)

Ялиця біла (Abies alba)

Флора Молдова налічує близько 5500 видів рослин, що належать до різних систематичних груп — від нижчих рослин до вищих судинних. Таке багатство зумовлене розташуванням країни на стику лісостепової та степової зон, а також історичними міграціями флори з Карпатського, Балканського та Причорноморського регіонів.

Флора Молдови включає (кількість видів орієнтовно):

• Водорості (близько 1200 видів; переважають у прісних водоймах; представлені переважно зеленими, діатомовими та синьо-зеленими водоростями (хлорела (Chlorella), Navicula, Oscillatoria та інші);
• Мохоподібні (150—170 видів; поширені в лісах Кодрів, ярах, на вологих схилах і в заплавах; типові роди: головмох (Bryum), сонмох (Hypnum), сфагнум (Sphagnum));
• Папоротеподібні (близько 40—45 видів; ростуть у тінистих лісах і вологих балках; представники: щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina));
• Голонасінні (7—9 видів; природно представлені слабко (ялиця, сосна), частіше трапляються в культурних насадженнях);
• Покритонасінні (понад 4000 видів, з них: Дводольні — понад 3000 видів, Однодольні — близько 1000 видів). Домінують родини: айстрові (Asteraceae), злакові (Poaceae), бобові (Fabaceae), розові (Rosaceae) і капустяні (Brassicaceae).

Ендемізм у флорі Молдови помірний, але екологічно дуже цінний. Більшість ендеміків приурочена до вапнякових схилів, степових балок, Дністровського каньйону. Приклади ендемічних і субендемічних видів: гвоздики південнобузькі (Dianthus hypanicus), наголоватки павутинясті (Jurinea arachnoidea), Centaurea moldavica, Seseli rigidum. Більшість із них мають локальні ареали і занесені до Червоної книги Молдови. Основними реліктовими видами є тис ягідний (Taxus baccata), плющ звичайний (Hedera helix), аспленій сколопендровий (Asplenium scolopendrium), осока короткошия (Carex brevicollis). Вони збереглися переважно в затінених лісових масивах Кодрів.

До Червоної книги Молдови занесені понад 200 видів рослин, у тому числі півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia), півники понтійські (Iris pontica), горицвіт весняний (Adonis vernalis), ковила Лессінга (Stipa lessingiana), зозулинець шоломоносний (Orchis militaris). Основні загрози: розорювання степів, випас худоби, урбанізація, інвазійні види.

Флористичне районування

Ліс на околиці Тирасполя

Ботанічний природний заповідник Буджак

Урочище Рудь-Гаван у долині Дністра

За флористичним районуванням світу Молдова належить до Східноєвропейської степової провінції Східноєвропейської (Понтійсько-Сарматської) підобласті Циркумбореальної області Бореального підцарства Голарктичного флористичного царства. Її флора має виразний перехідний характер, поєднуючи лісові, степові та понтійські елементи. Таке положення зумовлює високе флористичне різноманіття, наявність реліктових і субендемічних видів та особливу роль Молдови як біогеографічного мосту між Центральною Європою і Причорномор'ям.

Східноєвропейська степова провінція охоплює південь України, Молдову, південь європейської частини Росії, північне Причорномор'я. Основними рисами провінції є домінування степових і лісостепових видів, широке поширення родів Stipa, Festuca, Artemisia, велика роль кальцефільних рослин, пов'язаних із лесами та вапняками, збереження реліктів давніх лісів у балках і ярах. Молдова займає західну частину цієї провінції, що зумовлює її певну флористичну специфіку.

Флора Молдови є поліелементною, тобто складається з видів різного географічного походження. Основними флористичними елементами в провінції є:

• європейський лісовий елемент, представлений видами широколистяних лісів (дуб звичайний, граб звичайний, липа дрібнолиста, клен польовий; найбільш характерний для центральної частини країни (Кодри));
• понтійський (причорноморський) елемент представлений видами, пов'язаними зі степами Північного Причорномор'я (ковила волосиста, ковила Лессінга, горицвіт весняний, півники причорноморські;
• сарматський елемент представлений ксерофітними та петрофітними рослинами (наголоватки, волошка, астрагал), часто приуроченими до вапнякових схилів і ярів;
• балканський елемент проникає в південні райони (ясен білоцвітий, скумпія звичайна);
• бореальний реліктовий елемент представлений окремими тіньолюбними видами (плющ звичайний, аспленій сколопендровий).

У межах Молдови можна умовно виділити три флористичних райони: 1 — Півничний район (більше лісових і лучних видів, зближення з флорою Поділля); 2 — Центральний район, який охоплює Кодри (максимальне різноманіття, концентрація реліктів); 3 — Південний район (переважання степових і ксерофітних елементів, близькість до Причорноморської флори).

Рослинність

Широколистяний ліс у Кодрах

Суходільнолучна рослинність

Рідкісна формація глечиків жовтих

У результаті багатовікової господарської діяльності людини велика частина природної рослинності Молдови була трансформована або замінена на агроценози. Проте ще збереглися фрагменти лісів, степів і луків, які дають уявлення про первинний вигляд рослинного покриву країни.

Близько 35—40 % території сучасної Молдови історично займали ліси, однак унаслідок вирубки, розорювання та забудови зараз збереглося лише близько 11—13 % лісової площі. Найбільші масиви лісів розташовані у Центральній зоні (Кодри), яка є найбільш залісненою частиною країни. Основними лісоутворюючими породами є дуб звичайний (Quercus robur), дуб скельний (Quercus petraea), граб звичайний (Carpinus betulus), липа серцелиста (Tilia cordata), клен польовий (Acer campestre), ясен звичайний (Fraxinus excelsior) та інші. У підліску поширені горобина, ліщина, бересклет, жостір, глід та інші чагарники. Трав'яний покрив представлений медоносними й тіньолюбними видами — конвалією, анемоною, підмаренником, папоротями, маренкою запашною.

Чагарникові угруповання формуються переважно на вирубках, схилах, у заплавах та на порушених землях. Найчастіші вони представлені глодом (Crataegus spp.), тереном (Prunus spinosa), шипшиною (Rosa spp.), жостіром, кизилом, ліщиною, у степових районах — караганою, спіреєю, бузиною. Чагарники виконують ґрунтозахисну роль і є проміжною стадією природного відновлення лісів.

Степи Молдови займають переважно південь та північ країни, а також фрагментарно — центральні райони. Природна степова рослинність майже повністю знищена внаслідок сільськогосподарського освоєння, однак збереглася на схилах балок, на заповідних територіях і вздовж річок. Домінантними видами тут є ковила волосиста (Stipa capillata), ковила Лессінга (Stipa lessingiana), типчак (Festuca valesiaca), костриця борозниста (Festuca rupicola), тонконіг (Poa spp.), полин австрійський (Artemisia austriaca), шавлія гайова (Salvia nemorosa) тощо.

Луки поширені вздовж долин річок Дністер, Прут, Реут, Ялпуг та їхніх приток. Вони мають багатий видовой склад і є важливими для сінокосу та пасовищного тваринництва. На луках домінують китник лучний (Alopecurus pratensis), тонконіг лучний (Poa pratensis), костриця (Festuca), мітлиця (Agrostis), тимофіївка (Phleum), осока (Carex), конюшина лучна (Trifolium pratense), молочай (Euphórbia), дзвоники (Campánula) тощо.

Водно-болотна рослинність характерна для заболочених мілководних ділянок водойм. Тут домінують очерет (Phragmites australis), рогіз широколистий (Typha latifolia), стрілолист (Sagittaria), комиш (Scirpus), рдесник (Potamogeton), латаття біле (Nymphaea alba) тощо.

Тваринний світ

Куниця лісова (Martes martes)

Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus) на озері Прутулій де Жос (Нижній Прут)

Ящірка зелена (Lacerta viridis)

Рідкісний метелик — поліксена (Zerynthia polyxena)

Розташування в зоні помірно-континентального клімату і перехідної частини між лісостеповою та степовою зонами створює сприятливі умови для різноманітного тваринного світу Молдови. Наразі в межах країни мешкає понад 15 тис видів тварин, включно з понад 460 видами хребетних і 14 тис видами безхребетних.

Серед ссавців Молдови налічується близько 80 видів, що населяють лісові масиви, луки, водойми і сільськогосподарські угіддя. Історично на території країни мешкали ведмідь бурий (Ursus arctos) і рись євразійська (Lynx lynx), що зникли через людей і зміну давніх природних ландшафтів. Типовими представниками лісів, перелогів та чагарникових заростей є сарна європейська (Capreolus capreolus), дикий кабан (Sus scrofa), вовк (Canis lupus), лисиця (Vulpes vulpes), борсук (Meles meles), куниця лісова (Martes martes), вивірка (Sciurus vulgaris), їжак білочеревий (Erinaceus roumanicus), у відкритих ландшафтах — численні види гризунів.

Орнітофауна Молдови нараховує близько 285 видів птахів, з яких 175 гніздяться тут регулярно. Важливими групами і видами є лелека білий (Ciconia ciconia) — символ сільської фауни, що часто гніздиться на дахах та димоходах, сови, канюки та інші хижі птахи, соловейко, ластівки, співочі птахи та інші дрібні горобцеподібні. Звичними мешканцями водно-болотних угідь Дністра, Прута та інших водойм країни є мартини, крячкі, качки, чаплі тощо.

У Молдові зареєстровано приблизно 14 видів плазунів, включно з болотяною черепахою (Emys orbicularis), ящірками та зміями. Типовим видом відкритих ландшафтів і лісових галявин є ящірка прудка (Lacerta agilis), на кам'янистих ділянках трапляється ящірка зелена (Lacerta viridis), біля водойм — вужі водяний (Natrix tessellata) і звичайний (Natrix natrix). На деяких природоохоронних територіях збереглися полози і гадюки. Земноводні представлені 13—14 видами, серед яких жаби, ропухи, часничниці, квакші і тритони, які населяють вологі місцевості і заболочені водойми.

Внутрішні водойми Молдови — великі річки Дністер і Прут, численні ставки та озера — підтримують понад 90 видів риб. Серед них як загальні, так і цінні в рибному господарстві окунь (Perca fluviatilis), щука (Esox lucius), сом (Silurus glanis) — типові хижаки прісних вод. Коропові, зокрема карась (Carassius spp.), плітка (Rutilus rutilus), короп (Cyprinus carpio), лин (Tinca tinca) та інші «мирні» риби — важлива частина харчових ланцюгів і об'єкт рибальства. У нижній течії Дністра іноді трапляються осетрові (осетер, севрюга), однак через забруднення та зміну гідрологічного режиму їхня чисельність знизилась.

Найчисленнішу частину фауни становлять безхребетні тварини, переважно комахи — понад 12 тис видів, що мешкають у всіх екосистемах країни. Серед них метелики (білани, сонцевики, бражники, совки), жуки (бронзівки, туруни, вусачі), бабки, коники, цикади, мурахи, бджоли та інші перетинчастокрилі, двокрилі та інші — усі вони виконують ключові екологічні функції: запилення рослин, розкладання органічної речовини, становлять джерело їжі для хребетних. Великою проблемою стало зникнення деяких рідкісних запилювачів через інтенсивне сільське господарство та втрачені біотопи. Помітну роль відіграють також павукоподібні, молюски та черви.

Охорона природи

Національний парк Орхей

Пам'ятка природи Корду

До 2013 року в країні не було жодного національного парку. Національний парк Орхей заснований у 2013 році і займає приблизно 1 % території країни. Діє також 5 заповідників, 41 ландшафтний парк, три угіддя конвенції Рамсар, і інші охоронні території. У червоній книзі Молдови знаходяться види під загрозою знищення.

Наукові заповідники Молдови
Назва		Засновано	Площа
1	Кодри	1971	5177 га
2	Ягорлик	1988	836 га
3	Прутул-де-Жос	1991	1691 га
4	Плаюл-Фагулуй	1992	5642 га
5	Педуря-Домняске	1993	6032 га

Історія

Стефан III Великий — видатний молдовський господар

Молдовське князівство в часи правління Штефана чел Маре (бл. 1500)

Герб Молдови, висічений на стіні церкви у монастирі Четацуя (Mãnãstirea Cetatuia) в Яссах

У другій половині XIII — першій половині XIV століття південно-східна частина Дністровсько-Карпатських земель належала до складу Золотої Орди. Райони карпатських передгір'їв безпосередньо не належали до володінь Орди, але перебували у васальній залежності від неї. У XIV столітті Золота Орда почала занепадати. У середині 1340-х угорці розгромили золотоординське військо. Землі в басейні річки Молдова опинилися під владою угорських королів. На цій території утворилося Молдавське князівство — спочатку як васальне князівство Угорського королівства.

Першим намісником Молдавії (бл. 1351—1353) був Драгош, волоський воєвода з Мармарощини, з ім'ям якого пов'язують виникнення Молдавського князівства. Після Драгоша Молдавією керували його сини — Сас (1354—1358) і Балк (1359).

У 1359, внаслідок повстання проти угорського панування, князівство стало незалежним. Першим правителем незалежного Молдавського князівства став Богдан I (1359—1365), який до того був воєводою в Марамуреші та васалом угорського короля.

Невдовзі після цього у татар було відвойовано межиріччя Прута і Дністра.

Роман I Мушат (1392—1394) відсуває кордони на півдні до гирла Дунаю і Чорного моря; південна частина території між Лозиною і Дністром, названа Бессарабією за ім'ям першого її власника — представника династії Басарабів з Волощини, разом зі фортецями Килія і Четатя Албе потрапляє до природних кордонів історичної Молдавії. Сам Роман I гордо називав себе великим господарем, єдиним владикою Землі Молдавії від гір до моря.

У 1400 році до князівства була включені і фортеця Білгород (сучасний Білгород-Дністровський). Східним кордоном князівства була річка Дністер. Західний кордон проходив по вершинах Карпатських гір, південний — по Чорному морю, річкам Дунай, Серет і Мілків. На півночі природного кордону не було, Покуття довший час було спірною територією, через яку велись війни Молдавське князівство й Польща.

Таким чином, історична Молдавія охоплювала територію між Східними Карпатами (лісистими Карпатами), Дністром, Чорним морем і Дунаєм. Те, що Молдавія знаходилася на перетині інтересів Австрії, Росії і Туреччини, які змагалися за першість у Південно-Східній Європі, значною мірою пояснює подальші територіальні захоплення великих імперських держав.

Попри перемоги, здобуті над турецькими і татарськими, угорськими і польськими військами, що нападали одне за одним на Молдавію, Стефан III Великий (Штефан чел Маре), національний герой Молдови, змушений був зрештою поступитися султану Баязіду II влітку 1484 р. південною частиною Молдови — Бессарабією — разом із Килією і Четатя Албе.

У 1513, через кілька років після смерті Стефана III, Молдавія змушена прийняти режим отоманського сюзеренітету. Цей режим був закріплений серією двосторонніх договорів, що передбачали взаємні зобов'язання і якими Молдавія визнавалася не завойованою силою зброї, а такою, яка «підкорилася» туркам. Так, замість того, щоб виплачувати султану данину, Молдавія мала право жити за власними законами, проводити власну зовнішню політику, обирати власного господаря, використовувати румунську мову в школі і церкві, а Отоманська імперія зобов'язувалася захищати цілісність Молдавія.

З цього моменту і до 1711 р. (останнє антиосманське повстання Кантемира) господарі Молдавії, проте, як і Волощини, намагаються звільнитися від сюзеренітету Порти і повернути незалежність як військовим, так і дипломатичним шляхом.

У травні 1600 р. господар Волощини (Мунтенії) Михайло Хоробрий (Міхай Вітязул) також на короткий час стає господарем Молдавії, об'єднавши таким чином три князівства: Волощину, Трансильванію і Молдавію.

У договорі, підписаному в Москві 7 травня 1654 р. господарем Молдавії Георге Штефаном і великим князем московським Олексієм Михайловичем, Московське Князівство (Московське Царство) зобов'язувалося «шанувати честь і порядки Молдавії… тобто жодним чином не втручатися у політику й управління», відвоювати фортеці Четатя Албе, Тігина і Килію разом із регіоном Буджака, які були захоплені і безпосередньо управлялися Високою Портою, і «повернути їх Молдавському князівству назавжди».

XVIII—XIX століття

Етнічна мапа Бессарабської губернії 1907 року

Наприкінці XVIII століття в результаті російсько-турецької війни до Російської імперії відійшло лівобережжя Дністра, в 1812 році — землі між Дністром і Прутом. Після приєднання Бессарабії до Російської імперії російський уряд почав поступово почав проводити політику зросійщення місцевого румунського населення та створення окремої молдавської ідентичності на противагу румунському національному відродженню, яке ставило собі за мету об'єднання всіх румунських земель в одній державі.

XX—ХХІ століття

У 1918 Молдовська Демократична Республіка була включена до складу Румунського королівства. З 1924 по 1940 існувала Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (Молдавська АРСР) у складі Української СРР. У 1940 Румунське королівство поступилося Бессарабією СРСР. Бессарабія після деяких змін кордонів була перетворена в Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку (МРСР).

У 1989 почалися націоналістичні виступи в столиці, вимоги надання молдовській мові статусу державної, етнічні тертя між молдованами з одного боку і росіянами та українцями з іншого. В 1990 році був оголошений економічний і політичний суверенітет. 27 серпня 1991 прийнята декларація незалежності Республіки Молдова, в якій Молдова проголошувалась суверенною державою зі столицею в Кишиневі. У 1992 прийнята в ООН.

Політичний устрій

Молдова є унітарною парламентською республікою. Це записано в конституції країни, яку було прийнято 29 липня 1994 з наступними змінами, внесеними 19 липня 1996 і 5 червня 2000. Також згідно з нею Молдова є нейтральною державою. На чолі держави є президент, який обирається на засадах прямого рівного виборчого права шляхом таємного голосування на строк 4 роки.

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман із Прем'єр-міністром Молдови Павлом Філіпом

Президент

президент Мая Санду

До 2016 року президента Молдови обирали в парламенті. Після парламентських виборів у квітні 2009 депутати з двох спроб не змогли обрати президента — комуністичній коаліції забракло 1 голосу, а після дострокових виборів у липні вже ліберально-демократичній коаліції не вистачило голосів. Таким чином, восени 2010 в країні відбулися ще одні дострокові парламентські вибори.

З 11 вересня 2009 року до обрання президента виконувачем його обов'язків є спікер парламенту Міхай Гімпу. Після позачергових виборів 2010 до березня 2012 виконувачем обов'язків президента був лідер Демократичної партії Маріан Лупу. 16 березня 2012 президентом Молдови обраний Ніколае Тімофті.

4 березня 2016 року Конституційний суд республіки Молдова ухвалив рішення, згідно з яким порядок виборів президента парламентом — неконституційний. Наступні вибори президента призначили на жовтень 2016 шляхом загальнонародного голосування. Лідерами президентських змагань стали Ігор Додон та Мая Санду. Перший займав проросійську позицію, друга — проєвропейську. Президентські вибори у Молдові 2016 завершилися перемогою Ігоря Додона (52,11 %). У 2020 році на чергових виборах президента перемогу здобула вже Мая Санду.

Парламент

Парламент Молдови — вищий представницький і законодавчий орган країни. Складається зі 101 депутата.

Уряд

Уряд Республіки Молдова — орган виконавчої влади в Республіці Молдова, який згідно з Конституцією Республіки Молдова (1994), забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави та здійснює загальне керівництво державним управлінням.

Міжнародні організації

Молдова входить до таких міжнародних організацій ОБСЄ (з 30 січня 1992), ООН (з 2 березня 1992), МБРР, МВФ, СОТ, ЦЄІ, СНД.

Міжнародні відносини

Нейтралітет

Згідно з Конституцією Молдови Республіка Молдова є нейтральною державою. Стаття 11 Конституції Молдови говорить: Республіка Молдова проголошує свій постійний нейтралітет. Республіка Молдова не допускає розміщення на своїй території збройних сил інших держав. Таким чином, оскільки нейтралітет Молдови закріплений у її Конституції, у країни немає планів щодо вступу ні в НАТО, ні в ОДКБ. Проте, відповідно до Указу Президента Молдови № 193 від 3 вересня 1991 року «Про утворення Збройних Сил», в Молдові створені та існують власні Збройні Сили. Згідно з Конституцією Молдови (1994) та Концепції національної безпеки, воєнна безпека країни забезпечується її Збройними Силами.

Адміністративний поділ

Аненій-Нойський

Бессарабський

Бричанський

Кантемірський

Калараський

Каушенський

Чимішлійський

Дондушенський

Дрокійський

Дубесарський

Єдинецький

Фалештський

Флорештський

Глоденський

Гинчештський

Яловенський

Леовський

Ніспоренський

Окницький

Оргіївський

Резинський

Ришканський

Синжерейський

Сороцький

Шолданештський

Штефан-Водський

Тараклійський

Теленештський

Унгенський

Страшенський

Кагульський

КИШИНІВ

Комрат

Бєльці

Тирасполь

Румунія

Україна

Молдова поділяється на 39 адміністративних одиниць першого рівня: 32 райони, 5 муніципіїв та 2 автономні утворення — Гагаузія (Găgăuzia) та Придністров'я (Stînga Nistrului).

Загалом у Молдові 60 міст та 917 сіл.

Автономне територіальне утворення з особливим правовим статусом Придністров'я

Згідно із законодавством Молдови лівобережна частина має статус Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом.

Фактично ця частина території контролюється невизнаною Придністровською Молдавською Республікою  — державним утворенням в Східній Європі, незалежність якого проголошена 25 серпня 1991, але досі не визнана іншими державами. На заході ПМР межує з Молдовою по річці Дністер, на сході — з Україною.

Питання щодо статусу Придністров'я досі залишається актуальним. Міжнародна спільнота визнає регіон частиною Молдови, проте Молдова не має контролю над Придністров'ям. Водночас незалежність ПМР визнали інші самопроголошені республіки пострадянського простору — Абхазія, Південна Осетія та Нагірний Карабах.

Економіка

Після розпаду СРСР дефіцит енергії, політична невизначеність, торговельні перешкоди і слабкий адміністративний потенціал спричинили зниження темпів розвитку економіки. В рамках амбітної економічної лібералізації Молдова ввела конвертовану валюту, лібералізувала ціни на все, припинила видавати пільгові кредити державним підприємствам, спираючись на стійку приватизацію землі, ліквідувала систему експортного контролю та лібералізувала процентні ставки. Уряд уклав угоди зі Світовим банком і Міжнародним валютним фондом для сприяння зростанню. Економіка відновлюється від занепаду наприкінці 90-х років. З 1999 р. ВВП (ПКС) мав стійке зростання наступним чином:

1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
9,70 %	11,30 %	10,30 %	11,00 %	7,79 %	8,58 %	8,41 %	9,07 %	9,76 %	10,67 %	10,13 %	10,99 %	6,80 %	–0,70 %	8,90 %	1,80 %

У Молдові є дуже сприятливі геологічні та кліматичні умови для виноградарства

Молдова — аграрно-індустріальна країна. На частку промисловості припадає близько 60,0 %. У структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів нафта, вугілля, природний газ і продукти їх переробки становлять близько 80 %. Основні галузі промисловості: харчова, сільськогосподарське машинобудування, хімічна, текстильна, деревообробна, металургійна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий. Міжнародне летовище в Кишиневі.

Air Moldova

Виробляється: вино, тютюн, консервовані продукти.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 3,7 млрд. Темп зростання ВВП — (+7,3)%. ВВП на душу населення — $1500. Прямі закордонні інвестиції — $1,7 млрд (країна сподівається на їх збільшення до 2—2,5 млрд). Імпорт (нафта, природний газ, вугілля, машини, продовольство) — $ 2,9 млрд (г. ч. Росія — 20 %; Румунія — 15 %; Україна — 14 %; Німеччина — 11 %; Італія — 6 %). Експорт (сільськогосподарські продукти, насамперед вина і тютюн, тканини, машини і хімічна продукція) — $ 2,3 млрд (г. ч. Росія — 40 %; Румунія — 8 %; Німеччина — 7,8 %; Україна — 7,3 %; Італія — 5,5 %).

Енергетика

У Молдові бракує внутрішніх джерел викопної енергії, країна повинна імпортувати значну кількість нафти, вугілля, природного газу та інших енергетичних ресурсів. В країні використовується відновлювана енергія, в першу чергу для виробництва електроенергії та опалення. Бачення розвитку енергетики Республіки Молдова, її удосконалення, перспективи, інтеграційні напрямки відображені в Енергетичній Стратегії Республіки Молдова до 2030 року. Постачання газу до Молдови сильно залежне від Газпрому, також, судовими позовами російський Газпром вимагає стягнення боргу у ~7 млрд доларів за постачання газу в окуповане Росією Придністров'я. Молдова виробляє лише 25 % необхідної енергії, і навіть ця частка складається в основному з невідновних джерел. Постачання електроенергії сильно залежне від непідконтрольного самопроголошеного Придністров'я, імпорт електроенергії з якого становив 70—80 % у 2018—2019 роках відповідно. З приходом до влади Маї Сандру, Молдова взяла напрямок на продовження інтеграційних процесів у Європейську енергосистему разом або без України. Із 2021 на рівні президентів досягнуто домовленостей про закупку левової частки електроенергії із України минуючи Придністров'я. Для стабілізації газових конфліктів з Росією, Молдова планує використовувати газові сховища на території України та розглядає побудову власних сховищ газу. Можливість обміну електроенергією з Румунією також обговорюється, прогнозовано, робота у цьому напрямку набере нової сили з приєднанням енергосистем Молдови та України до спільної енергосистеми Європи ENTSO-E у 2025 році. «Зелений тариф» у Молдові був затверджений лише у 2020 році у вигляді 15-річних контрактів. Максимальні потужності — 1 МВт. при ціні ~ 0,1 дол. США * кВт/год. Таким чином, уряд Молдови розраховує запустити 15 МВт нових сонячних потужностей із маломасштабних масивів.

Населення

Етнічна картина у 2004 році

У 2004 році в Молдові був проведений Перепис населення. За результатами Перепису сукупна чисельність постійного населення Молдови (без підконтрольних ПМР територій) склала 3 383 332 осіб, у тому числі 1 305 655 осіб (або 38,6 %) міського та 2 077 677 осіб (або 61,4 %) сільського населення. До сукупної чисельності населення було включено й тимчасове відсутнє на території Молдови населення, чисельність якого склала 273 тисячі осіб.

Динаміка у порівнянні з переписом населення 1989 була негативною — чисельність населення за цей період зменшилася на 274 тисячі осіб. Скорочення населення було викликане зменшенням народжуваності та від'ємним сальдо міжнародної міграції населення. Характерною особливістю скорочення населення Молдови за цей період стало суттєве перевищення темпів зменшення населення міст над темпами зменшення сільського населення — ці показники склали відповідно 15,2 % та 1,9 %.

Серед адміністративних одиниць Молдови найбільш населеними виявилися муніципій Кишинів, в якому мешкали 712 тисяч осіб (21 % усього населення країни), автономне територіальне утворення Гагаузія (156 тисяч осіб) та муніципій Бєльці (128 тисяч). Населення понад 100 тисяч осіб також мали Кагульський, Гинчештський, Оргейський та Унгенський райони країни.

Національний склад

За даними перепису 2014 року, молдовани були найбільшою етнічною групою Молдови (75,1 % населення). Крім того, 7,0 % населення назвали себе румунами на тлі суперечок щодо етнічної та мовної ідентичності в Молдові. Хоча історична, поляризація, заснована на етнолінгвістичних критеріях більшості етнічної групи, знову з’явилася з рухом національного відродження кінця 1980-х років, і поки що немає консенсусу щодо основної ідентичності в Республіці Молдова (молдовської чи румунської).

У країні також є важливі етнічні меншини, як показано в таблиці нижче. Гагаузи, 4,4 % населення, є християнами-тюрками. Греки, вірмени, поляки, українці, хоча й нечисленні, були присутні ще з XVII століття і залишили культурні сліди. У 19 столітті з Поділля та Галичини прибуло значно більше українців, а також нові громади, як-от липованці, росіяни, болгари та німці. Більшість єврейського населення Молдови емігрувала з 1979 по 2004 роки.

Населення Молдови за етнічною групою (переписи 1959—2014 рр.)
Етнічна група	1959		1970		1979		1989		2004**(без Придністров'я)		2014(без Придністров'я)
	Цифра	%	Цифра	%	Цифра	%	Цифра	%	Цифра	%	Цифра	%
Молдовська *	1,886,566	65,41	2,303,916	64,56	2,525,687	63,95	2,794,749	64,47	2,564,849	76,12	2,068,058	75,07
Румунська *	1,663	0,06	1,581	0,04	1,657	0,04	2,477	0,06	73,276	2,17	192,800	7,00
Українська	420,820	14,59	506,560	14,19	560,679	14,20	600,366	13,85	282,406	8,38	181,035	6,57
Гагаузька	95,856	3,32	124,902	3,50	138,000	3,49	153,458	3,54	147,500	4,38	126,010	4,57
Російська	292,930	10,16	414,444	11,61	505,730	12,81	562,069	12,97	201,218	5,97	111,726	4,06
Болгари	61,652	2,14	73,776	2,07	80,665	2,04	88,419	2,04	65,662	1,95	51,867	1,88
Циганська	7,265	0,25	9,235	0,26	10,666	0,27	11,571	0,27	12,271	0,36	9,323	0,34
Білоруси	5,977	0,21	10,327	0,29	13,874	0,35	19,608	0,45	5,059	0,15	2,828	0,10
Євреї	95,107	3,30	98,072	2,75	80,124	2,03	65,836	1,52	3,628	0,11	1,597	0,06
Поляки	4,783	0,17	4,899	0,14	4,961	0,13	4,739	0,11	2,383	0,07	1,404	0,05
Німці	3,843	0,13	9,399	0,26	11,374	0,29	7,335	0,17	1,616	0,05	914	0,03
Інші	7,947	0,28	11,734	0,33	16,049	0,41	24,590	0,57	9,444	0,28	7,157	0,26
* Тривають суперечки, зокрема щодо лінгвістичного визначення етнічної приналежності, щодо того, чи є самоідентифікація молдован окремою етнічною групою, окремою від румунів, чи підгрупою.
** 31 грудня 2020 року уряд Румунії заявив, що 642 149 осіб із Молдови мають румунське громадянство. Існували численні звинувачення, що дані про етнічну належність були сфальсифікованими: 7 з 10 груп спостерігачів Ради Європи повідомили про значну кількість випадків, коли переписники рекомендували респондентам називати себе молдованами, а не румунами. Що ускладнює інтерпретацію результатів, 18,8 % респондентів, які назвали себе молдованами, оголосили румунську рідною мовою.

Відповідно з попередніми даними перепису населення 2014 року, у Молдові проживало 2 998 235 жителів (у межах територій, контрольованих центральним урядом), що на 11,3 % менше від показника, зафіксованого під час перепису 2004 року. Рівень урбанізації становив 45 % від загальної кількості населення, що проживає в містах (станом на 2015 рік).

За даними останнього перепису населення у Придністров'ї (жовтень 2015 року), населення області становило 475 373 особи, що на 14,47 % менше, ніж за переписом 2004 року. Рівень урбанізації становив 69,9 %. За національним складом населення Придністров’я розподілилося наступним чином: росіяни — 29,1 %, молдавани — 28,6 %, українці — 22,9 %, болгари — 2,4 %, гагаузи — 1,1 %, білоруси — 0,5 %, придністровці — 0,2 %, інші національності — 1,4 %. Близько 14 % населення — не заявили про свою національність. Крім того, вперше, у населення була можливість ідентифікувати себе, як «придністровці».

Мови

Офіційною мовою Молдови є румунська, романська мова, споріднена з італійською, французькою, іспанською та португальською.

У Декларації незалежності 1991 року офіційною мовою названо румунську. У Конституції 1994 року було зазначено, що національною мовою Республіки Молдова є молдовська мова, а її письмо засноване на латинському альфабеті.

У 2013 році Конституційний суд Молдови постановив, що назва «румунська», яка використовується в Декларації незалежності для визначення офіційної мови має пріоритет над назвою «молдовська», наведеною у статті 13 Конституції. У жовтні 2017 року Конституційний суд країни схвалив проєкт поправки до Основного закону, згідно з якими назву державної мови має бути змінено з молдовської на румунську.

16 березня 2023 року, парламент Молдови у другому читанні схвалив законопроєкт, запропонований фракцією партії «Дія і Солідарність». Було наголошено, що зміна дозволить зробити законодавство відповідним до рішення Конституційного суду 2013 року, який ухвалив, що Декларація про незалежність Молдови переважає над текстом Конституції, у тому числі в частині найменування державної мови. Усі зміни необхідно буде внести до нормативних актів протягом 30 днів після набрання чинності законом. За законопроєкт проголосували 58 депутатів.

Мови, якими зазвичай розмовляють у Молдові (переписи 1989—2014 рр.)
Румунська мова за районами (2014) Російська мова за районами (2014)	Перша мова	1989		2004(без Придністров'я)		2014(без Придністров'я)
		Цифри	%	Цифри	%	Цифри	%
	Молдовська *	2,687,793	62,00	1,988,540	59,02	1,486,570	54,65
	Румунська	790	0,02	554,814	16,47	652,394	23,98
	Російська	1,003,563	23,15	540,990	16,06	394,133	14,49
	Гагаузька	140,000	3,2	104,890	3,11	74,167	2,73
	Українська	370,000	8,5	130,114	3,86	73,802	2,71
	Болгарська	70,000	1,6	38,565	1,14	26,577	0,98
	Циганська	9,500	0,2	-		5,764	0,21
	Їдиш	17,000	0,4	-		-
	Німецька	2,300	0,05	-		-
	Інші мови	38,000	0,9	11,318	0,34	6,970	0,26
	Не вказано	-				193,434	6,45
	Total	4,335,360		3,383,332		2,998,235
	* Молдавська мова — одна з назв румунської мови, що використовуються в Республіці Молдова.

Під час перепису 2014 року, який не включав дані з Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом Придністров'я, 54,7 % населення назвали молдовську, тоді як 24,0 % назвали румунську своєю першою мовою в повсякденному вживанні. Хоча лише 4,1 % є етнічними росіянами, російська мова все ще використовується як основна мова для 14,5 % всього населення. Близько 50 % етнічних українців, 33 % гагаузів, 33 % болгар і 5,7 % молдован оголосили російську мовою щоденного вжитку.

Релігія

Релігія в Молдові
Релігія			%
Православні			93.34%
Протестанти			1.89%
Старовіри			0.15%
Католики			0.14%
Юдеї			0.11%
Атеїсти			0.38%
Нерелігійні			0.98%
Без відповіді			2.24%
Інші			0.88%

Католицтво

• Кишинівська діоцезія

Східне Православ'я

• Бессарабська православна церква
• Молдовська православна церква Московського патріархату
• Російська православна автономна церква (Варсофонія)
• Російська православна старообрядська церква

Українці Республіки Молдова

Українська меншина Молдови є другою за чисельністю національною групою країни після молдован, під час перепису населення 2004 року 282,4 тисячі мешканців країни, тобто 8,4 % її населення вказали себе українцями. Найчисельніша в абсолютному відношенні українська громада (58,9 тисяч осіб) мешкала у муніципії Кишинів, українці становили 8,3 % населення столичного муніципію. У відносному вимірі найзначнішими були українські осередки в Окницькому районі (30,7 % населення), а також Бричанському районі (25,6 %), муніципії Бєльці (23,7 %) та Ришканському районі (22,5 %).

У Придністров'ї, за даними придністровського перепису населення 2004 року, проживає 160 тис. українців.

64,1 % українців Молдови вважали рідною мовою українську, частка населення Молдови, що вказала українську мову основною мовою щоденного спілкування, становила 3,8 % сукупного населення.

У Молдові понад 300 населених пунктів, у яких українське населення становить більшість, основна маса українського населення зосереджена в північних та східних регіонах Молдови. З 2022 року територія країни потрапляла під російські ракетні удари в ході масованих обстрілів російськими окупантами з боку РФ та Білорусі.

Культура

Національний театр опери та балету Республіки Молдова

Культура Молдови — культура Молдовського князівства, пізніше Бессарабії і західної Молдови, Молдавської АРСР, Молдавської РСР, сучасної Республіки Молдова. Молдовська культура нерозривно пов'язана з народами що населяють Молдову, з румунською мовою та іншими мовами Молдови, знаходиться у взаємодії з культурами Румунії й України, а також інших країн.

Культура Республіки Молдова представлена широкою палітрою творчої діяльності: література, театр, музика, образотворче мистецтво, архітектура, кінематографія, радіомовлення і телебачення, фотомистецтво, дизайн, цирк, народна творчість, архіви і бібліотеки, книговидавництво, наукові дослідження, культурний туризм та інші.

Виконавське мистецтво

Молдовська сопрано Валентина Нафорніце

Академічну концертну діяльність забезпечують три концертні установи: Національна філармонія імені Сергія Лункевича (2 концертні зали, симфонічний оркестр, хорова капела, ансамбль народної музики); Органний Зал (камерний оркестр і камерний хор); Національний Палац (Концертна організація «Moldova-concert»: художні ансамблі народної музики і танців, легкої музики).

Скрипалька Патриція Копачинска

Театри

В Республіці Молдова 22 театральних установ: 18 драматичних театрів, Театр опери і балету, етнофольклорний театр і 2 лялькових театри. 17 театрів знаходяться в столиці країни і 5 в інших місцевостях. Головні з них успішно беруть участь у закордонних фестивалях, організовують міжнародні фестивалі, гастролюють у Франції, Італії, США, Росії, Японії, Китаї, Румунії та в інших країнах.

Образотворче мистецтво

Французький художник Цві Мільштейн народився в Кишиневі

Термін «образотворче мистецтво», укорінений у Республіці Молдова, охоплює три жанру: живопис (монументальний і станковий), графіки (станкова, книжкова, плакатна, рекламна та ін.) і скульптура (пластика «en ronde-bosse», барельєф, високий рельєф, перспективний рельєф та ін). В останні роки в Молдові з'явилися: «відео-арт», «кінетична скульптура», «комп'ютерна графіка», «боді-арт», «перформанс» та інші.

Народне мистецтво представлено багатим розмаїттям жанрів, типів і пологів. Більшість із них належать до сфери «декоративних мистецтв»: кераміка, народний килим, традиційний одяг, обробка каменю й дерева, вироби зі шкіри, лози, обробка металів, народні іграшки тощо.

Виставкові зали: Виставковий центр імені Костянтина Бринкушь, Національний музей мистецтв Молдови, приватні виставкові галереї.

Фольклор

Фольклор у Республіці Молдова має в основі глибокі дако-латинські^{[джерело?]} корені та представляє систему народних вірувань і звичаїв, з конкретним вираженням у музиці і танці, в усній поезії і прозі, мітології, ритуалах, народному театрі та ін. Дана культурна спадщина в цілісності свого прояву, становить велику, особливої цінності область національного мистецтва, є не тільки основою його культурної форми, але і продовжила розвиток у сучасну епоху, надаючи професійній культурі її етнічної оригінальності.

Культурна спадщина

У Республіці Молдова збереглася, та має чимале поширення важлива культурна спадщина: археологічні ландшафти, житлові будинки, садиби, фортеці, монастирі і церкви, роботи монументального мистецтва, пам'ятники та технічні пристрої, будівельні ансамблі — площі, вулиці, квартали, села та міські центри або етнографічні зони з традиційною архітектурою.

До культурної спадщини входять 87 музеїв країни, 5 з яких і 7 філій входять у безпосереднє підпорядкування Міністерства культури і туризму, а 66 — органів місцевого публічного управління. Їх фонди містять близько 700 000 експонатів належать до національної і світової історії та культури.

Археологічна спадщина Молдови багата стародавніми художніми творами. Знайдені зразки скульптури ще періоду пізнього палеоліту. Кераміка культури «Кукутень-Трипілля» періоду енеоліту знайдена у багатьох місцевостях Республіки Молдова, володіє безперечною художньою цінністю, представляючи цілу мітологію в зображеннях.

Культура національних меншин

В Молдові діють десятки етнокультурних асоціацій. 18 меншин — українці, росіяни, болгари, гагаузи, євреї, білоруси, поляки, німці, цигани, греки, литовці, вірмени, азербайджанці, татари, чуваші, італійці, корейці, узбеки — об'єднані у спільноти, товариства, об'єднання, центри, культурні фонди тощо.

Відповідно з принципом рівності й універсальності культурного законодавства, етнічні меншини мають можливість розвивати традиційну культуру, народну творчість. В Кишиневі працює Російський драматичний театр імені А. П. Чехова, в Чадир-Лунге (АТО) Гагаузія) Гагаузкий драматичний театр імені Михайла Чекира; в Тараклії — Театр болгар Бессарабії імені Олімпія Панова.

Музика

Музичний гурт «Zdob și Zdub»

Молдовська музика має глибокі національні традиції. Для неї характерне використання таких народних музичних інструментів як най, флуер тощо. В останні десятиліття одержують розвиток сучасні музичні напрямки. У країні і за її межами стають відомими музичні рок-колективи «Zdob si Zdub» і «Гиндул Мицей», а також попспіваки Аура, Ріки Артезіану та інші. Клеопатра Стратан — дочка молдовського співака Павла Стратана, занесена в книгу рекордів Гіннеса як наймолодша естрадна співачка. Почала виступати на сцені в 2006 році у віці трьох років. Останніми роками Молдова активно бере участь у конкурсі європейської пісні — «Євробаченні». У 2005 році за Молдову виступала група «Zdob și Zdub», в 2006 — Наталія Гордієнко і Арсеніум.

Свята

Молдовське вино, предмет національної гордості

Серед офіційних свят Молдови Новий рік, Різдво Христове, День незалежності Молдови, День національної мови. Відомим молдовським і румунським народним святом є Мерцішор (рум. Mărţişor, від рум. martie — березень) — традиційне свято зустрічі весни, який наголошується 1 березня. Більшістю населення наголошується ряд православних свят, серед яких особливо широко Великдень, Батьківський день, Трійця. З радянського періоду збереглася традиція відзначати свята 23 лютого, 8 березня, 1 і 9 травня. З нових свят треба відзначити Національний день вина, що святкувався вперше в 2002 році.

Національна кухня

Молдовська кухня — національна кухня Молдови. Молдова розташована в регіоні багатих природних можливостей, винограда, фруктів і різноманітних овочів, а також вівчарства і птахівництва, що обумовлює багатство і різноманітність національної кухні.

Молдовська кухня складалася під впливом грецької, турецької, балканської, західноєвропейської, а пізніше — української і російської кухонь, і проте вона відрізняється самобутністю.

Освіта

У Молдові працюють такі заклади освіти:

• 35 вишів.
• 1551 шкіл, гімназій, ліцеїв.
• 51 коледж.
• 1295 дитячих садків.
• 8 оздоровчих структур.
• 56 дитячих таборів.
• 116 лікарняних установ.

Випускниками університетів стали:

• 17,4 тисячі осіб (2005).
• 104,4 тисячі осіб (1998—2005).

З 1996 року Молдова є повноцінним членом Франкофонії. Тож чільне місце серед іноземних мов посідає французька. У 2009/2010 навчальному році серед школярів її вивчали 52 % як першу та 7 % як другу. Поступалася їй англійська з 48 % та 6 % відповідно, і німецька, якої загалом навчалися трохи більше за 3 %.

Цікаві факти

• Назва країни походить від назви річки Молдова. До того ж ця річка тече сусідньою Румунією та на молдовську територію взагалі аж ніяк не потрапляє.
• В Україні на честь Молдовської Республіки названа одна із місцевостей в Одесі — Молдаванка.
• Молдавські вина не настільки знамениті, як французькі чи іспанські, і абсолютно марно. Адже перші виноградні лози в цих краях з'явилися понад 9000 років тому, а вино місцеві жителі почали виготовляти ще 5000 років тому.
• Кожен четвертий житель Молдови прямо або побічно залучений до виноробного процесу.
• За популярністю серед іноземних туристів, Молдова займає останнє місце серед всіх країн Європи.

Див. також

• Список міст Молдови
• Рух за об'єднання Румунії та Молдови

Література

• Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
• Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів: Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2018.  — Ч. 2. Північна Америка та Євразія. — 378 с. — ISBN 978-617-527-106-3
• Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Природа мира. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. (рос.)
• Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. Т. А. Работнова. — Т. 2. Леса умеренной зоны. — М. : Прогресс, 1974. — 423  с. (рос.)
• Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. Т. А. Работнова. — Т. 3. Тундры, луга, степи, внетропические пустыни. — М. : Прогресс, 1968. — 426  с. (рос.)
• Винодельческая Молдова. Годы и судьбы / Г. И. Козуб. — [Кишинев]: [Combinatul Poligr.], 2005. — 112 с.: фотоил.
• Власова Т. В. Физическая география материков (с прилегающими частями океанов). Евразия. Африка. В 2 ч. Ч. 1. Евразия, Северная Америка. : Учебник. — 4-е изд., перераб. —М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
• Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Природа мира. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 399 с. (рос.)
• Географический атлас / Отв ред. Л. Н. Колосова, В. С. Чудинова. — 4-е изд. —М. : ГУГК, 1983. — 236 с.
• Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
• Географія материків та океанів: Навч. посібник / Уклад. О. Лаврик. — 2-ге вид. — Житомир, 2021. — 231 с.
• Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
• Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
• Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
• Гордеева Т. Н., Стрелкова О. С. Практический курс географии растений : Учебник. — М. : Высшая школа, 1968. — 336 с. (рос.)
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
• Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
• Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
• Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія   : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3
• Країни світу і Україна: Енциклопедія. В 5 т. — Т. 1: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / Кудряченко А. І. (голова редкол.), Ткаченко В. М., Бульвінський А. Г. [та ін.]. Наук. ред. А. Г. Бульвінський. ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України. — К. : Вид-во «Фенікс», 2017. — 564. с. — ISBN 978-966-136-474-4
• Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
• Лобова Е. В., Хабаров А. В. Природа мира. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 303 с. (рос.)
• Орлова Т. В. Історія пострадянських країн: підручник / Т. В. Орлова ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — Київ: Знання, 2014. — 502, [1] с. — Сер. засн. у 2012 р. — Бібліогр.: с. 483—502. — (Університетський підручник). — ISBN 978-617-07-0090-2
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
• Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів : Підручник. У 2-х част. Ч. 2. — Львів : Вид-во ЛНУ, 2010. — 286 с.
• Республика Молдова: краткий обзор. — Кишинэу: [б. и.], 2002. — 18 с.
• Степная растительность Республики Молдова / Г. А. Шабанова ; [науч. ред. Т. А. Попова]. — Кишинев: Eco-TIRAS, 2012. — 264 с. : рис., табл., фот. цв.
• Україна — Молдова: історична спадщина і перспективи розвитку співробітництва: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 26—27 червня 2002 р. / Одеський регіональний ін-т держ. управління Української академії держ. управління при Президентові України ; заг. ред. В. М. Кривцова. — О. : ОРІДУ УАДУ, 2003. — 162 с.
• Україна — Румунія — Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів: зб. наук. пр. / [під заг. ред. А. М. Круглашова] ; Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича [та ін.]. — Чернівці: Букрек, [2009].

Т. 3. — 2009. — 478 с. : рис., табл.

Т. 4. — 2011. — 463 с. : табл.

• Українці Молдови. Історія і сучасність: наук. дослідж. і матеріали / Укр. громада Республіки Молдова, Укр. громада ім. Петра Могили м. Кишинева, Центр етнології Ін-ту культ. спадщини Акад. наук Республіки Молдова ; [авт.-уклад.: Кожухар В. Г., Кожухар К. С. ; редкол.: Кожухар В. Г. та ін.]. — Кишинів: Elan-poligraf, 2008. — 255, [4] с. : іл., табл.
• Фізична географія материків та океанів: Підручник у 2-х т. / Шищенко П. Г., Удовиченко В. В., Петрина Н. В. та ін.; за ред. П. Г. Шищенка. — К., 2010. — Т. 2. Європа. — 464 с. — ISBN 978-966-439-257-7
• Энциклопедия стран мира: Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0
• Takhtajan, A. (1986). Floristic Regions of the World. Translated by Theodore J. Crovello (with the assistance and collaboration of the author); edited by Arthur Cronquist. Berkeley, Los Angeles, London: University of California Press. XXII, 522 pp., ISBN 0-520-04027-9 (англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Молдова

• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• Молдова / М. В. Харишин, К. Ф. Попович, О. С. Романець, В. В. Поята, А. І. Муха // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-69610
• Чисельність та національний склад населення Молдовської Автономної Соціалістичної Республіки 1924—1940 рр. [Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
• Географія. Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів
• Геополітичне середовище і зовнішня політика Республіки Молдова [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Республіка Молдова: шлях до міжнародного визнання (1991—1995 pp.) [Архівовано 26 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• About Moldova - Discover Moldova:
• Biodiversity - ClimateChangePost
• Climate change, environment & energy | United Nations Development Programme
• Danube-Prut-Black Sea hydrographic district
• Discover Moldova with #MOLDPRES: Wetlands - natural heritage assets, vital for country's sustainable development
• Dniester
• Dniester hydrographic district
• Geography of Moldova
• Geography of Moldova
• Journal Meteorology. Hydrology. Environmental monitoring
• Moldova — Physical Geography | Encyclopaedia Britannica
• Moldova increases protected areas in the Emerald Network – UN Biodiversity Lab
• Moldova Maps & Facts – World Atlas
• National Comprehensive
• Orhei National Park
• Natural Heritage | Orheiul Vechi
• The Forest Resources of Republic of Moldova - actual situation and problems
• The natural asset base
• The physical and geographical position of the Republic of Moldova
• Water resources management