Перейти до вмісту

Ласло Краснагоркаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ласло Краснагоркаї
угор. Krasznahorkai László
Народився5 січня 1954(1954-01-05)[1][2][…] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дьюла, Дьюлський районd, Бекеш, Угорщина[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУгорщина
Місце проживанняБерлін Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник
Сфера роботитворче та професійне письмоd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Сегеда (1976)[5][6] і Будапештський університет (1983)[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовугорська[7][8][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівугорська
Роки активності1985 — тепер. час
Magnum opusSatantangod[9], The Melancholy of Resistanced[9], War & Ward[9], Seiobo There Belowd, Destruction and Sorrow Beneath the Heavensd, Baron Wenckheim's Homecomingd, The World Goes Ond, Chasing Homerd і Hersch 07769d Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (3 Редагувати інформацію у Вікіданих)Ágnes Krasznahorkaid і Kata Krasznahorkaid Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Сайт: krasznahorkai.hu Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ласло Краснагоркаї у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ласло Краснагоркаї (також Краснахоркаї; угор. Krasznahorkai László; нар. 5 січня 1954, Дюла) — угорський письменник, лавреат Букерівської премії (2015). Лавреат Нобелівської премії з літератури (2025)[10].

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Краснагоркаї народився 5 січня 1954 року в Дюлі, на сході Угорщини.[11] За походженням наполовину єврей.[12] Його батько, Дьордь Краснагоркаї, був юристом, а мати, Юлія Палінкаш, — адміністраторкою у сфері соціального забезпечення.[13][14] Батько приховував своє єврейське походження і розповів про нього лише тоді, коли Ласлові було 11 років.[15] Його дід у 1931 році змінив прізвище з Корін на Краснагоркаї.[16] В інтерв'ю для угорсько-єврейського часопису «Szombat» він зазначив, що його батько був частково (részben) єврейського походження, а причиною зміни прізвища у 1931 році було те, що Корін — досить поширене словацьке (szlovák) (також єврейське) ім'я, яке довелося приховати. Антиєврейські закони з'явилися пізніше, після аншлюсу.[17]

Закінчив середню школу імені Еркеля Ференца у 1972 році, спеціалізуючись на латинській мові. У 1973 році Красногоркаї почав вивчати право в Університеті імені Дьйордя Аттіли (нині Сегедський університет), але у 1976 році перевівся до університету Етвеша Лоранда (ELTE) у Будапешті, де продовжив юридичні студії до 1978 року.[18] З 1978 по 1983 рік він навчався на факультеті гуманітарних наук ELTE, де здобув ступінь із угорської мови та літератури. Його дипломна робота була присвячена творчості та досвіду письменника Шандора Мараї після вигнання з Угорщини внаслідок комуністичного перевороту 1948 року.[18][19] Під час навчання на літературному факультеті він працював у видавництві Gondolat Könyvkiadó (hu).[11]

Письменницька кар'єра

[ред. | ред. код]

Після завершення навчання Краснагоркаї працює як незалежний письменник. Його дебютний роман Сатантанго (1985) став миттєвим успіхом і закріпив за ним статус провідної постаті угорської літератури.[20] Англійський переклад роману отримав премію за найкращий перекладений твір у 2013 році.[20]

Перша публікація — в 1977. Романи і новели Краснагоркаї — антиутопічні притчі про гротескне існування людей в світі, ізольованому від зовнішніх зв'язків і позбавленому осмислених перспектив. Письменник активно співпрацює з кінорежисером Бела Тарр, який поставив за його романами, новелами і сценаріями кілька фільмів, що мали міжнародний успіх.

Міжнародні подорожі та вплив

[ред. | ред. код]

Уперше Краснагоркаї виїхав за межі комуністичної Угорщини у 1987 році за стипендією до Західного Берліна.[20] Після падіння радянського блоку він почав жити відлюдькувато в різних куточках світу.[20] Його перша тривала подорож до Східної Азії у 1990 році глибоко вплинула на його творчість; досвід, здобутий у Монголії та Китаї, ліг в основу книжок В'язень Урґи і Розруха і печаль у Піднебесній.[21] Пізніше він провів по шість місяців у Кіото у 1996, 2000 та 2005 роках — естетика та літературна теорія Далекого Сходу суттєво змінили його стиль і тематику.[22] Під час роботи над Війна і війна він багато подорожував Європою і отримав допомогу від американського поета Аллена Ґінзберґа, якого згадував за цінні поради під час перебування у його нью-йоркській квартирі.[23]

Визнання критиків і співпраця

[ред. | ред. код]

Його роман Меланхолія опору (1989) отримав німецьку літературну премію Bestenliste-Prize за найкращий твір року у 1993 році.[20][24] У 1996 році він був стипендіатом Інституту вищих досліджень у Берліні.[21]

Починаючи з екранізації Сатантанго (1994), кінорежисер Бела Тарр — близький друг письменника — адаптував кілька його творів для кіно, зокрема Гармонії Веркмайстера (2000), заснований на романі Меланхолія опору.[21] Краснагоркаї зазначав, що їхній фільм Туринський кінь (2011) став останньою спільною роботою.[25] Він також співпрацював із художником Максом Нойманом над ілюстрованими творами, зокрема новелою Назавжди з Гомером (2021), що вийшла з оригінальним саундтреком джазового музиканта Сільвестера Міклоша.[26]

Його роман Сі Ван Му тут, внизу здобув премію за найкращий перекладений твір у 2014 році.[27] У 2015 році Краснагоркаї став першим угорським автором, який отримав Міжнародну Букерівську премію.[24]

Творчість Краснагоркаї здобула широку критичну оцінку. Сьюзен Зонтаґ описала його як «сучасного угорського майстра апокаліпсису, який надихає на порівняння з Гоголем і Мелвіллом»[20].

У жовтні 2025 року Ласло отримав Нобелівську премію з літератури за «переконливу та пророчу творчість, яка серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва»[28][29].

Погляди

[ред. | ред. код]

Російське вторгнення в Україну

[ред. | ред. код]

Краснагоркаї різко засудив політику уряду Угорщини щодо російського вторгнення в Україну. Він назвав трактування прем'єр-міністра Віктора Орбана про конфлікт як «внутрішньо слов'янську справу» морально неприйнятним і історично безглуздим, з огляду на власний досвід Угорщини за російських вторгнень. Краснагоркаї стверджував, що нейтралітет перед обличчям агресії є формою співучасті, і порівняв аргументацію уряду Орбана з психологічним запереченням. Він охарактеризував цей режим як «психіатричний випадок», керований фаталістичною та саморуйнівною логікою, яка, за його словами, «готова прийняти смерть власної дитини, щоб урятувати матір, але зрештою гинуть обидві».[30]

Висловлюючись про російсько-українську війну, заявив, що «Перша світова повторюється»[31].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]

Романи і новели

[ред. | ред. код]
  • Sátántangó/ Сатанинське танго (1985, роман)
  • Kegyelmi viszonyok/ Остання милість (1986, новели)
  • Az ellenállás melankóliája/ Меланхолія опору (1989, роман)
  • Az urgai fogoly/ В'язень Урґи (1992, роман)
  • Háború és háború/ Війна і війна (1999, роман)
  • Északról hegy, Délről tó, Nyugatról utak, Keletről folyó/ Гора з півночі, озеро з півдня, дороги із заходу, річка зі сходу (2003, новели)
  • Rombolás és bánat az Ég alatt/ Розруха і печаль в Піднебесній (2004, документальний роман про Китай)
  • Seiobo járt odalent/ Сі Ван Му тут, внизу (2008, роман)
  • Az utolsó farkas/ Останній вовк (2009, новели)
  • Báró Wenckheim hazatér/ Барон Венкгейм повертається додому (2016, роман)
  • Herscht 07769/ Гершт 07769 (2021, роман).
  •  Zsömle odavan (2024).

Кіносценарії

[ред. | ред. код]
  • Прокляття (фільм, 1988) (1988, за романом Сатанинське танго, реж. Бела Тарр)
  • Останній корабель (1989, реж. Б. Тарр)
  • Сатанинське танго (1991—1993, за однойменним романом, реж. Б. Тарр)
  • Гармонії Веркмайстера (2000, реж. Б.Тарр)
  • Людина з Лондона (2007, реж. Б. Тарр)
  • Туринський кінь (2010, реж. Б.Тарр)

Переклади українською

[ред. | ред. код]
  • Ласло Краснагоркаї. Кілька есеїв з книги «Світ іде». Пер. Олександр Вешелені, 2017[32].
  • Ласло Краснагоркаї. Меланхолія опору. Пер. з угорської Олександра Вешелені. — Київ, видавництво «Комора», 2025 (анонс видавництва на жовтень 2025)[33][34].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Digital Literary Academy — 1998.
  2. ↑ а б в László KrasznahorkaiFacts
  3. ↑ а б Új magyar irodalmi lexikon / за ред. V. András, K. S. Iván, S. Sárdi Margit et al. — 2 — Budapest: Akadémiai Kiadó, 1994. — Т. 2. — С. 1244–1245. — ISBN 978-963-05-6805-0
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б http://www.krasznahorkai.hu/biography.html
  6. ↑ а б Digital Literary Academy — 1998.
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ а б в Digital Literary Academy — 1998.
  10. ↑ Читомо (9 жовтня 2025). Нобелівська премія назвала лавреата з літератури за 2025 рік (укр.). Процитовано 9 жовтня 2025.
  11. ↑ а б Görömbei, András. László Krasznahorkai, Hungarian writer. University of Vienna. Архів оригіналу за 20 травня 2015. Процитовано 20 травня 2015.
  12. ↑ Lapin, Andrew (9 жовтня 2025). László Krasznahorkai, grim Hungarian author whose family hid Jewish roots, wins literature Nobel. Jewish Telegraph Agency. Процитовано 9 жовтня 2025.
  13. ↑ Krasznahorkai, Laszlo 1954–. Contemporary Authors, New Revision Series. Т. 158. 2007. Процитовано 16 вересня 2012.
  14. ↑ Rohter, Larry (9 серпня 2014). László Krasznahorkai's Novels Find a U.S. Audience. The New York Times. Процитовано 10 березня 2019. He was born into a middle-class Jewish family (his father was a lawyer, his mother an employee of the social welfare ministry)
  15. ↑ Interviews from 1998–2004. Krasznahorkai László beszélgetései, Terebess Ázsia E-Tár. terebess.hu.
  16. ↑ https://www.timesofisrael.com/hungarian-writer-whose-father-hid-jewish-roots-is-awarded-nobel-prize-in-literature/
  17. ↑ https://mazsihisz.hu/accessible/hirek-a-zsido-vilagbol/kultura/krasznahorkai-laszlo-az-emberi-let-apokaliptikus-szurke-zonajanak-kronikasa
  18. ↑ а б Krasznahorkai biography (official website) (Retrieved 9 August 2012).
  19. ↑ László Krasznahorkai. CCCB (англ.). 7 липня 2025. Процитовано 10 жовтня 2025.
  20. ↑ а б в г д е Bausells, Marta (20 травня 2015). Everything you need to know about László Krasznahorkai, winner of the Man Booker International prize. The Guardian. Процитовано 21 травня 2015.
  21. ↑ а б в László Krasznahorkai. Hungarian Review. Процитовано 21 травня 2015.
  22. ↑ Vonnak, Diana (25 квітня 2014). East Meets East: Krasznahorkai's Intellectual Affair With Japan. Hungarian Literature Online. Архів оригіналу за 8 вересня 2015.
  23. ↑ Castillo, Sebastian (26 квітня 2012). László Krasznahorkai: The Disciplined Madness. Guernica. Процитовано 21 травня 2015.
  24. ↑ а б Flood, Alison (19 травня 2015). Man Booker International prize 2015 won by 'visionary' László Krasznahorkai. The Guardian. Процитовано 21 травня 2015.
  25. ↑ Hopkins, James (2013). Against the brutal, against the bad: An Interview with László Krasznahorkai. Transcript. Процитовано 10 жовтня 2025.
  26. ↑ Fenstermaker, Will (19 листопада 2021). László Krasznahorkai's 'Chasing Homer' Is Preoccupied with Its Own Madness. Frieze. Процитовано 13 квітня 2022.
  27. ↑ Kellogg, Carolyn (29 квітня 2014). Can you say Laszlo Krasznahorkai?. Los Angeles Times. Процитовано 10 жовтня 2025.
  28. ↑ https://www.nobelprize.org/prizes/literature/2025/press-release/
  29. ↑ Угорський письменник став лауреатом Нобелівської премії з літератури-2025: що відомо. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 жовтня 2025.
  30. ↑ Kunzru, Hari. László Krasznahorkai on hope, apocalypse, and his new short story. The Yale Review (англ.).
  31. ↑ Що каже про війну в Україні нобелівський лауреат з літератури Ласло Красногоркаї. 24 Канал. Процитовано 10 жовтня 2025.
  32. ↑ Оголосили фіналістів конкурсу перекладів Metaphora-2017
  33. ↑ Лавреатом Нобелівської премії з літератури 2025 року став угорський письменник Ласло Краснагоркаї.
  34. ↑ Роман Ласло Краснагоркаї «Меланхолія опору». Анонс видавництва

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Zsadányi E. Krasznahorkai László. — Pozsony: Kalligram Könyvk, 1999.
  • Krasznahorkai olvasókönyv. — Budapest: Széphalom Könyvműhely, 2002.
  • Krasznahorkai beszélgetések. — Budapest: Széphalom Könyvműhely, 2003.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ласло_Краснагоркаї&oldid=46633627